Читати книгу - " Первісний інстинкт. Другий епізод: Мисливець., FrostFox"

«Думаю, десь на просторах Вічності знайдеться відповідне знання чи щось інше», – зробив я для себе відповідну позначку в блокноті, знаменуючи закінчення експериментів.

Поступово стіна комах почала брати вліво, і ми акуратно йшли в десяти метрах від неї. Спостерігаючи за тим, як неспішно відступає туман війни на мапі в невеликій ділянці, я встиг занудьгувати (нова навичка була активною) і почати розмірковувати над читанням ще якоїсь книжки Ладії, але вловив підозрілий рух у воді.

Використовую вистежування, щоби переконатися у своїх підозрах. Після незвично довгої підготовки, навичка змогла зачепити якусь велику істоту, що залишила за собою розмитий слід у воді. Не знаю, відчула вона пошукову хвилю чи ні, але наступної секунди з води вискочила величезна змія завдовжки не менше п’ятнадцяти метрів і діаметром, що перевершує обхват рук дорослої людини. Захисне темно-коричневе забарвлення ідеально приховувало її на загальному тлі, а природні інстинкти давали змогу переміщатися практично безшумно, тому не дивно, що наша реакція виявилася настільки запізнілою.

У лічені миті гнучке тіло змії обвилося трьома кільцями навколо нашого транспортного засобу і, судячи зі скрипу їздової платформи, почало стискати хватку. У цей час паща змогла знайти більш підходящу для поглинання ціль. Цього разу не пощастило друїду, якого в один присід проковтнула болотяна тварюка.

[Хвиляста анаконда сотні шипів 45 рівень (Рідкісний)]

Розпізнавання противника слабо допомогло нам у протистоянні йому. Злата одразу привернула увагу монстра викликом, після чого зарядила дзьобом зброї в найближчу частину спини, завдавши смішні п’ять одиниць шкоди. Слідом до бою долучився маг, вистріливши в морду каскадом кам’яних снарядів, що тимчасово дезорієнтували противника.

Тінню останнього каменю прилетів і мій випад списа. Вістря ледь увійшло на половину довжини, перш ніж на щось напоротися і завмерти. Відпрацьованим рухом вириваю спис і, перенісши центр ваги, повторюю випад з усією доступною силою.

[Завдано 57 шкоди (Критична)]

На щастя, монстр не був заражений багряною пліснявою і стабільно зазнавав критичних ушкоджень, коли ти потрапляєш у вразливу зону. Нещодавнє придбання напряму розвитку володіння списом повністю працювало проти анаконди, тому приріст шкоди виявився відчутний. Єдина проблем – це загальна живучість тварини.

Незважаючи на отриману рану, змія атакувала не мене, а нашого лицаря. Важка морда буквально звалилася на щит дівчини, через що в тієї ледь не підкосилися ноги. З великими труднощами їй вдалося втримати рівновагу і, скинувши морду зі щита вбік, вбити в щелепу бойок клевця. Цього разу шкода була відчутнішою і змогла на мить дезорієнтувати противника.

Усі одразу зметикували, що атакувати тіло змії безглуздо і варто сконцентруватися на її голові. Звісно, монстр не настільки дурний, щоб раз у раз підставляти іншу щоку, і почав працювати не менш смертоносним хвостом. Про який я дізнався, після вкрай неприємного удару в живіт і майже одразу наступного в у спину, якою влетів у одне із кілець анаконди.

[Отримано 56 шкоди]

[Отримано 45 шкоди]

Уздовж усього гнучкого тіла трьома рядами йшли значного розміру шипи, які після різкого руху могли не просто зробити в нас кілька зайвих дірок, а й розпиляти надвоє. Не хотілося б опинитися на місці Ктулха, подібних обіймів, уже точно, ніхто з присутніх не переживе.

Не бачачи інших варіантів, я відштовхнувся від спини заклику й мало не приземлився на шипастий центральний гребінь. Ледь не розпрощавшись із життям, я ніби драбинкою став підніматися до морди анаконди. Добре, що Мерлін за підтримки мацаків Ктулха зміг абияк зафіксувати положення її тіла десятком кам’яних чужорідних об’єктів.

Злата в цей час узяла на себе хвіст монстра, утримуючи його своєю сталевою хваткою. Шипи гидко шкреблися об метал лат і накладену кам’яну шкіру, але лицар трималася бадьоро.

Місцевий хижак явно не звик до того, що їжа чинить опір, тому довго не міг вирватися. Цього часу цілком вистачило, щоб завдати непоправної шкоди. Спис із вкрай нестійкого положення на морді не дав би достатньої проникаючої сили, зате кинджал, заправлений жаб’ячою отрутою, в очниці міг наробити чимало лиха.

[Завдано 98 шкоди (Критична)]

Уперше від початку бою я почув щось окрім шипіння з боку змії – і це був здавлений низькочастотний крик. Ноги самі собою підкосилися і бовтатися мені у воді, поки союзників проковтують одного за одним, якби не вчасна активація інстинкту виживання. На щастя, заціпеніння – не летаргія і усвідомленій активації навичок не перешкоджає.

[Перша спроба спротиву ефекту «Заціпеніння» успішна! Ефект знято!]

Заціпеніння спало й не до кінця ослабла хватка на кинджалі знову зміцніла. Цього разу крик не містив тієї самої стримувальної сили, лише виражав страждання істоти. Паралітична отрута не змогла повноцінно зупинити анаконду, доза для її отруєння була потрібна чимала, зате її вистачило на уповільнення.

[Доза отрути недостатня для накладення ефекту «Параліч (Отрута)»!]

[Внаслідок потрапляння в організм достатньої дози токсичних речовин, ціль потрапила під ефект «Парез (Ранг III)»: -30 % до спритності та координації рухів, а будь-яка дія витрачає на 60 % більше запасу сил.]

Затримка дала всім час прийти до тями і продовжити бій. Десь на межі поля зору дівчина займалася малюванням, ніби зараз у студії, а не посеред поля бою. Пензель у її руках танцював із неймовірною швидкістю, що могла б змагатися з моєю власною швидкістю атаки.

– «Перефарбування стихії: Пекучий-червоний!», – донеслася до мене знайома команда Фреї.

«Усе ніяк не зрозумію, це в навички словесний активатор чи вона у такий спосіб розважається?»