Читати книгу - "Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів"

цього вони можуть створювати комунікаційні системи, які мають таємний, конспіративний характер. Для створення таємних комунікацій злочинці використовують найсучасніші досягнення науки і техніки, в тому числі й методи криптології і стеганографії. Це, в свою чергу, висуває нові вимоги до тактики здійснення досудового розслідування, демонструє необхідність пошуку нових нетрадиційних підходів до проблеми забезпечення інформаційної безпеки, вивчення можливостей використання ЗМІ кримінальними структурами. Лише за таких умов можна буде підвищити ефективність та поліпшити результати боротьби зі злочинністю у XXI столітті.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Аверьянова Т. В., Белкин Р. С., Корухов Ю. Г., Россинская Е. Р. Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред. Р. С. Белкина. — М.: НОРМА, 2000.

2. Бахин В. П. Задачи криминалистики в современных условиях // Актуальные проблемы уголовного процесса и криминалистики на современном этапе: Межвуз. сб. науч. тр. — Одесса, 1993.

3. Бахін В. П., Гора І. В, Цимбал П. В. Криміналістика: Курс лекцій. — Ірпінь: Академія ДПС України, 2002.

4. Васильев В. Л. Психологические аспекты раскрытия убийств, совершенных в условиях неочевидности // Проблемы раскрытия и раследования преступлений, совершенных в условиях неочевидности. — Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1989. — С. 87-95.

5. Гочаренко В. Г., Сокиран Ф. М. Тактика психологічного впливу на попередньому слідстві: Навч. посіб. — К.: Укр. акад. внутр. справ, 1994.

6. Грищенко О. М., Шкляр В. І. Основи теорії міжнародної журналістики. — К.: Вид.-полігр. центр “Київський ун-т”, 2002.

7. Гросс Г. Руководство для судебных следователей, чинов общей и жандармской полиции. — Смоленск, 1895.

8. Гуцалюк М. Кримінал у потаємних кутках мережі // Міліція України. — 2001. — № 8.

9. Заява Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації з приводу прийняття Генеральною прокуратурою України Положення “Про порядок акредитації засобів масової інформації та інформаційних агентств на заходи, що проводить прес-служба Генеральної прокуратури України” // Голос України. — 2003. — 23 січ.

10. Зорин Г. А. Криминалистический риск: природа и методы оценки: Учеб. пособие. — Минск: БГУ, 1990.

11. Іванов В. Ф., Мелещенко О. К. Сучасні комп’ютерні технології і засоби масової комунікації: аспекти застосування. — К.: ІЗМН, 1996.

12. Карагодин В. Н. Вопросы информационного обеспечения расследования в условиях противодействия заинтересованных лиц // Проблемы программирования, организации и информационного обеспечения предварительного следствия: Межвузовский науч. сб. — Уфа: Башкирский ун-т, 1989. — С. 126-130.

13. Келлі Дж. Шифрування на службі в терористів // Свобода висловлювань і приватність. — 2002. — № 2 (14).

14. Криминалистика: Учебник для вузов / А. Ф. Волынский, Т В. Аверьянова, И. Л. Александрова и др.; Под ред. проф. А. Ф. Волынского. — М.: Закон и право; ЮНИТИ-ДАНА, 1999.

15. Криминалистика: Учебник / Под ред. И. Ф. Крылова, А. И. Бастрыкина. — М.: Дело, 2001.

16. Ледащев В. А. Своевременное обнаружение преступления: понятие, методы и профилактическое значение // Правовые и организационные вопросы предварительного расследования. Высшая следственная школа МВД СССР. — Волгоград, 1977. — Вып. 17. — С. 19-24.

17. Майоров Н. И., Наумкин Ю. В. Расследование преступлений и средства массовой информации // Советское государство и право. — 1978. — № 6. — С. 74-78.

18. Наумкин Ю. В. Взаимодействие органов внутренних дел с учреждениями массовой информации в борьбе с преступностью: Учеб. пособие. — Ташкент: Ташкентская высш. шк. МВД СССР, 1990.

19. Наумкин Ю. В. Взаимодействие правоохранительных органов и учреждений массовой информации в обеспечении социалистического правопорядка: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. — М., 1988.

20. Овчинский С. С. Оперативно-розыскная информация / Под ред. А. С. Овчинского и В. С. Овчинского. — М.: ИНФРА-М, 2000.

21. Почепцов Г. Г. Информационные войны. — М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 2000.

22. Почепцов Г. Г. Информация @ дезинформация. — К.: Ника-Центр; Эльга, 2001.

23. Специальная техника и информационная безопасность: Учебник / Под ред. В. И. Кирина. — М., 2000. — Т 1.

24. Степанов В. В. Выявление преступлений как элемент криминалистики // Проблемы программирования, организации и информационного обеспечения предварительного следствия: Межвузовский науч. сб. — Уфа: Башкирский ун-т, 1989. — С. 146-150.

25. Степанов В. В. Выявление преступлений — начальный этап борьбы с преступностью // Проблемы оптимизации первоначального этапа расследования преступлений. — Свердловск, 1988. — С. 25-32.

26. Томин В. Т. Использование средств массовой информации в борьбе с преступностью: Учеб. пособие. — Горький: Горьковская высш. шк. МВД СССР, 1976.

27. Удовиченко В. А. Использование средств массовой информации в деятельности городских, районных органов внутренних дел: Учеб. пособие. — М., 1983.

28. Федотов М. А. Право массовой информации в Российской Федерации. — М.: Междунар. отношения, 2002.

29. Шепитько В. Ю. Теория криминалистической тактики: Монография. — Харьков: Гриф, 2002.

Розділ 6

Особливості методики розслідування міжнародних (транскордонних, транснаціональних, трансконтинентальних) злочинів

6.1. Основи методики розслідування злочинів, вчинених міжнародними організованими групами

6.1.1. Поняття і криміналістична характеристика злочинів, вчинених організованими злочинними групами

Поняття криміналістичної характеристики злочинів в останні роки стало предметом інтенсивного дослідження в криміналістиці. У зміст криміналістичної характеристики злочинів включають:

• типові слідчі ситуації, під якими розуміють характер вихідних даних;

• спосіб підготовки і вчинення злочину;

• спосіб приховання злочину, маскування;

• типові матеріальні сліди злочину і ймовірні місця їхнього перебування (слідова картина);

• предмет злочинного посягання;

• характеристику особистості злочинця;

• обстановку злочину (місце, час, інші обставини).

Очевидно, потрібно розрізняти зміст родових і видових криміналістичних характеристик злочинів, пов’язаних з організованою злочинною діяльністю. Зміст видових криміналістичних характеристик (окремі види злочинів, учинених учасниками організованих злочинних структур) — ширший. Криміналістична характеристика злочинів, учинених транснаціональними злочинними співтовариствами, безумовно, є частиною родової криміналістичної характеристики організованої злочинності.

У дослідженнях Р. Бєлкіна, І. Биховського, А. Дулова зазначається, що практичне значення криміналістичних характеристик дуже перебільшене[21]. Згодом Р. Бєлкін додав, що дані про ці залежності можуть служити моделлю розслідування і бути основою для побудови типових версій за конкретними справами, тільки в цьому полягає практичне значення криміналістичної характеристики як цілого[22]. Звісно, можливості використання даних криміналістичної характеристики міжнародної організованої злочинності набагато ширші. Зокрема, дослідження в цьому напрямі можуть допомогти надалі удосконалювати систему міжнародних угод по боротьбі з організованою злочинністю. Без такої характеристики важко визначити зміст, структуру, механізм використання міждержавних баз криміналістичної інформації, у цілому визначити найважливіші напрями спільної діяльності правоохоронних органів різних держав світу[23].

Насамперед криміналістична характеристика