Читати книгу - "Африка, сни"

Три обезьяны – глухая, слепая и немая – сидели на фасаде дворца, подпирая крышу. Широкая лестница вела к реке, мраморные львы разевали пасти… (компьютерная графика).

По реке мимо дворца проплывал наш старый знакомый – мрачный мужик с девочкой в розовом платьице. Они плыли в гробу, как в лодке – мужик на корме с веслом, а девочка на носу, облизывая петушка на палочке.

164. ЭКСТ. УКРАИНА. ХУТОР КРАМАРЕНКИ. ПОЛЯНА У РЕКИ. УТРО. (CONT.)

И вдруг дворец растаял в дымке, перед Магараджей была его дочь Галя-Парвати, Сосуновский наливал ей вина, пидарастический Игорек нежно обнимал его за талию... Обезьянка-амулет, висящая на шее у Гали, попыталась искупаться в бокале. Магараджа машинально нащупал на груди свой амулет, мы впервые увидели его: маленькая обезьянка, закрывшая себе глаза. Потом попытался прихлопнуть муху, севшую ему на щеку, но муха оказалась проворнее. Она взлетела…

165. ЭКСТ. УКРАИНА. ХУТОР КРАМАРЕНКИ. ПОЛЯНА У РЕКИ. ВИД СВЕРХУ. УТРО. (CONT.)

Голос за кадром:

«Оце на свайбі погуляла – думала муха Параска, – покушала харашо, музику послухала, нє, всьо-таки у нас в селі луччє, чим в городі, у нас воздух луччє, а ця дура Люцилія з своїми понтами городськими… Шось я її давно не бачила, подружку – мабуть, з трупами своїми тусується… Ой, яка в світі красота, ой-ой-ой, ай!»

…С точки зрения мухи свадьба оказалась далеко внизу – река текла, извиваясь, как змея, среди полей и лесов, легкий пар тянулся от реки, музыка и выстрелы раздавались внизу (вертолeтная съeмка). Ласточки спикировали сверху, одна из них приближалась, увеличиваясь в размерах, вот она открыла рот… «Щелк!» – и мир для мухи погас (fade to black).

166. ЭКСТ. УКРАИНА. ХУТОР КРАМАРЕНКИ. РАННЕЕ УТРО.

Утренний ветер играл бумажками, шевелил скатерти на свадебных столах, стоящих на леваде на берегу реки. Жeлтое утреннее солце золотило объедки. Попугаи и ворон обстоятельно паслись на столе. Здесь же переминался с ноги на ногу слон.

Пара ханыг из ганделыка, старый негр, абориген Мирон и Вова с Адиком спали тут же, раскинувшись в античных позах.

Мастер Чен и небольшой отряд корявых сельских тeток неторопливо двигались по поляне в ритме тай цзи цюань.

На тачанке проснулся оябун, он похрустел суставами и, разминая ноги, пошел к столу. Оябун шел, переступая через спящих пьяниц. Возле Вовы и Адика он задержался. Оба бандита лежали на травке неподалеку от свадебного стола, их можно было принять за спящих, если бы не трупные пятна на лицах и руках, и не струйки запекшейся крови в углу рта.

— «Діммак», удар відтермiнованої смерті, – задумчиво сказал оябун. – Хуяма не помиляється.

— Вони померли щасливими, сенсей, – сказал подошедший Кендзо.

Оябун похмелился самогоном, закусил огурцом, задрал голову вверх, прислушался. В небе пел жаворонок.

Дебил Витасик с рeвом сверхзвукового истребителя пронeсся в утреннем небе, оставляя инверсионный след. Впрочем, может, это был просто самолeт?..

— Кендзо, – сказал оябун, – ти дзвонив у банк?

— Всі гроші вже на рахунку, – сказал Кендзо, – всі півтора мільярди. Купа грошей, сенсей. Шо будемо робити з ними?

— Ці гроші підуть на фонд підтримки української поезії і кінематорафії, – сказал оябун. – Врешті-решт, хто має фінансувати культуру цієї країни, як не індійський магарджа та українська якудза?

Он посмотрел на жаворонка, висящего в летнем небе, и приказал:

— Скажи хлопцям, щоб запрягали.

Еще миг – и они полетели по степи, чeрные тачанки с пулемeтами. Сонце заливало их утренним золотом, музыка играла, жаворонок пел. Тачанки неслись по степи, дикие махновские крики доносились из них.

Старик Чен и корявые колхозные тeтки мерно двигались в ритме тай цзи цюань в утренних лучах солнца.

КОНЕЦ

27.10.2009.

До найповнішого зібрання творів класика сучукрліту Леся Подерв'янського ввійшли нетлінні тексти, які вдячні читачі вже розібрали на цитати. Вперше публікується - нова редакція культового «Павліка Морозова», оповідання й повнометражна комедія-екшн «Ваша Галя балувана» - неперевершена кіноісторія про прекрасну Галю, українську якудзу і Дао, яке не описати словами.

Лесь Подерв'янський - культова персона українського андеграунду, нащадок відомої мистецької родини, творець «Клубу естетичної непокори», «естет на барикаді», «катакомбний класик», кумир жінок, художник, драматург, поет, високий красень з аристократичним прізвищем, головний матерщинник України, мандрівник, романтик, людина мистецтва... Про яскравих особистостей легко говорити - це можна робити безкінечно. Від себе можу додати і назвати його неперекладним, але дуже змістовним українським словом - «Митець». Сам себе він називає художником.　

Юрій ЄФІМОВ,

друг

...Як йому це вдасться? Є у мене певний здогад із галузі психології совкових (і ще гірших за них, постсовкових) жлобів, але не буду його вам нав'язувати. Книжку маєте — думайте самі. Зауважу... на прощання: двох і більше таких феноменів, як Подерв'янський, нашій досі страшно закомплексованій культурі було б забагато. Проте бодай один у ній мусить бути. І він, хвала Аполлону з Діонісом, є.　

Олександр БОЙЧЕНКО

літературний критик　

Када Лесь Подерв'янський переступав через бездиханне тіло великої Літератури, вона вдруг ожила; після того в них сталася преступна связь, і не одна. Про наслідки ніхто не думав. Герої та мутанти, історичні персонажі та класична нечисть, майстерні богошукачі й не менш пікантні бляді, — над ними усіма ширяють ангели злословія, ковтають шпаги і безстижо блюють на солов'їв. Творчість Подерв’янського — се викоханий плід художньої поножовщини та халатної медицини. В його п'єсах підступний естетизм вискакує з кущів — пальто нарозхрист — і показує читачам геть усе: і Ніцше, і кацапів, і гімно.　

Михайло БРИНИХ,

письменник

Примітки

1

Ритуальний уклін вчителю на початку і в