Читати книгу - "Літопис Руський. Повість минулих літ"

603

В Іп. «и Божескомѣ, во острозѣ», у Хл. «в боузскомъ въ острозѣ»; у Лав) «в Бужьскѣмь. въ Остромѣ»

604

В Іп. І Хл. хибно «сѣдяше»; у Лавр. «сѣде».

605

Про події Увітицького з'їзду ЗО серпня 1100 року коротко говорилося також наприкінці 1097 p.

606

Додано з Лавр.; можливо, однак, що слова «въ 9 час дне» — це невірне переосмислення слів «индикта 9».

607

У 1101 березневому році середа припадала не на 14, а на 24 квітня.

608

В Іп. І Хл. «затворися»; у Лавр. «заратися» — і це, гадаємо, правильно.

609

В Іп. І Хл. хибно «заступи»; у Лавр. «заста».

610

В Іп. хибно «съ братьею»; у Лавр. «брать ею» (двоїна).

611

Додано з Лавр.

612

У Лавр. «декабря».

613

В Іп. «в ыстобцѣ»; у Лавр. «въ избь».

614

Ідеться про північне сяйво.

615

5 лютого 1102 p. затемнення місяця не було; отже, тут іде мова або про якесь атмосферне явище, або, що, мабуть, вірніше, про місячне затемнення 5 квітня 1102 р.; на Русі воно неї спостерігалося, але в Польщі було видне, і про нього, можна думати, розповіли посланці Святополка, які восени одвели туди його дочку Збиславу (див. нижче); напівстерте «апрѣля» переписувач прочитав, мабуть, як «ѳевраля».

616

Мовиться про гало (див. прим. 2 до 1099 p.).

617

Татіщев у другій редакції своєї історії свідчить, що в Ярослава Ярополковича залишився син Юрій. Це явна помилка, і про це нема мови в першій редакції твору. Татіщев створив Юрія Ярославича, сина Ярослава Ярополковича, із Юрія Ярославича, сина Ярослава (Ярославця) Святополковича.

618

За Тверським збірником, хрестильне ім'я Андрія — Стратилат; дату народження подаємо за Никон.

619

В Іп. «в село»; у Хл. І Лавр. «в село его», — ідеться не про село як населений пункт, а про оселю, осідок, місце мешкання і господарювання селянина.

620

Оскільки далі сказано, що битва з половцями сталася 4 квітня, а до річки Сутіні руські війська ішли чотири дні, то вони виступили від Протолчів і Хортиці 31 березня; прибуття сюди було, — за багато разів підкресленою нами традицією, — точно розраховане на свято, на Великдень, який 1103 p. припадав на 29 березня.

621

Додано з Лавр.

622

Псалом CXVII, 24.

623

Псалом LXXIII, 13, 14.

624

Тобто дочку Володаря Ростиславича, за грецькими джерелами — Ірину, було видано за Ісаака, сина візантійського імператора Олексія І Комнина; повели її в день пророка Іллі.

625

Альмош був сином тоді вже покійного угорського короля Гейзи І і братом тодішнього короля Коломана (див. про нього прим. 2 до 1112 р.), який незабаром осліпив Альмоша і його сина від Передслави, майбутнього короля Белу II.

626

Додано з Лавр.

627

Ідеться про гало (див. прим. 2 до 1099 p.).

628

Додано з Лавр.

629

У Хл. «вь 22», але це хибно, бо тоді була середа.

630

В Іп., Хл. І Лавр. «въ 13 день», але це невірно, бо тоді була середа, а неділя припѣдала на 3 і 10 грудня; приймаємо першу дату, якою можна палеографічне пояснити помилку переписувачів (хоча в Никанорівському літопису стоїть 10 грудня).

631

Комета.

632

У Лавр, не сказано, що половців догнали аж біля Дунаю.

633

Додано з Лавр.

634

Замість цього речення про повне затемнення сонця, що сталося 1 серпня 1106 p., у Лавр. таке: «В то же лито прибѣже Избыгнѣвъ к Святополку», — ідеться про втечу до Києва польського князя Збігнєва, сина Владислава I Германа, від рідного брата Болеслава Кривоустого, між якими точилася боротьба за владу. Після мови про затемнення сонця в Іп. на арк. 97 прогалина у тринадцять рядків. Текст зберігся в Хл.

635

За дослідженнями, хрестильне ім'я Святоші було, очевидно, Панкратій. Жона його мала (за Любецьким синодиком) ім'я Анна і, згідно з висновками учених, була дочкою Святополка Ізяславича.

636

У Хл. І Лавр. місячні і сонячні круги вирахувано хибно — 4 і 8. Круг (коло) місяця — дев'ятнадцятирічний період, після якого місяць-молодик і місяць уповні знову припадають на те саме число певного місяця; круг сонця — двадцятивосьмирічний період, після якого дні тижня (неділя, понеділок і т. д.) припадають на ті самі числа того ж місяця, що й 28 років тому. Їх визначають, ділячи дату від «сотворіння світу» відповідно на 19 чи 28; остача (або числа 19 чи 28) і буде числом круга (кола) місяця чи сонця.

637

Ім'я Гіди (Гіти) відоме з датських джерел; вона була дочкою останнього англосакського короля Гарольда II Годвінсона.

638

Далі в Іп. на арк. 97 друга прогалина, теж на тринадцять рядків. Текст зберігся в Хл.

639

Отже, за дві доби (13 і 14 серпня) вони промчали понад 225 км (від Хорола до Києва по прямій).

640

Олісава (Єлизавета) — це друге ім'я жони Ізяслава Ярославича, матері Святополка Ізяславича, яке їй дали на Русі; воно встановлене на основі графіті Софії київської; з польських джерел відоме її перше ім'я — Гертруда; вона була дочкою польського короля Мешка II Ламберта, сестрою князя польського Казимира І Відновителя.

641

В Іп. хибно «Акаепиду дщерь. Яневу внуку»: у Лавр. «Аєпину дщерь, Гиргеневу внуку».

642

Додано з Акад., але там інше число місяця — «февраля 5».

643

День закладин — не випадковий; це дата смерті Ольги (і підтвердження істинності цієї дати, відомої з «Пролога»); зауважимо, що в Новг. І закладини датуються наступним 6617 (1109) p., тоді це буде ще й 140 літ з дня смерті Ольги.

644

Синодик (пом'яник) — церковна книга, у яку вписують імена померлих — переважно духовних осіб чи княжого стану — і тих взагалі, ще дбали про дану церкву, — для поминання їх під час служби божої.

645

В Іп. І Хл. по-чернечому «Єрина»; у Лавр. «Катерина», «иулия в II».

646

У Лавр. «иулия вь 10 день». За німецькими джерелами, першим мужем Євпраксії (після коронації — Адельгейди)