Читати книгу - "Невідома планета, Олександр Кваченко"

- Хто тут жив і що тут сталося? - запитав я кіборга по зв'язку.

- Судячи з кісток це мзини та люди. 

- Хто?

- Прийдеш на базу вивчиш. - відмахнувся він - Мені що не подобається, схоже вся планета безлюдна, залишилися одні тварини, якщо вірити теорії, що аномалії відкрито в порожні світи. Що ж тут сталося таке, що вони скотилися до повної деградації. А потів усі вимерли. Ходімо подивимося всередину. - ми зайшли в залишки будівлі.

- Так, це схоже на музей. - сказав я, коли помітив постаменти та колби, що прикривають скам'янілості. - ось дивись на стіні барельєфи.

- Що таке музей? - запитав кіборг. Як би йому так пояснити.

- Це історія планети, виставлена в хронологічному історичному порядку, що було від початку і що було потім, до сьогоднішнього моменту, у нас книжки пишуть на цю тему та історії.

- А що таке книга?

- Ну це на кшталт вашого кристала баз, але в паперовому варіанті. - зітхнув я, ходячи між заваленими постаментами в кімнатах будівлі.

- У вас у всіх є книжки, на кожному розі пам'ятник і музей, ви живете як до космічні неандертальці. - відповів він, я зітхнув, різні епохи, різні погляди.

Колись кожен артефакт у цій будівлі, кожна реліквія розповідали історію цивілізації, загубленої історії, зараз залишивши після себе лише відгомони незрозумілого мені сміття, хоча точно зі мною б не погодився будь-який археолог. Так, ладно, де археологи, а де ми, що тут є цікавого.

За барельєфами виходило, що люди тут спустилися з неба, обжилися, воювали, процвітали та вмирали, і так минали часи, доки не з'явилися мзими, а потім уся планета очистилася від населення. Гарна історія без щасливого кінця, ніхто навіть не написав через що це все сталося. У міру подальшого дослідження почуття трепету і здивування змішувалося з глибоким сумом за долю тих, хто колись називав це місце своєю домівкою, і за спадщину тих, хто жив тут.

Я назбирав цікавих, на мій погляд, предметів, красиві дрібні камінці, каблучки з коштовним камінням, прикраси з кристалами, два цікавих клинки з вузьким, нешироким лезом різного розміру з дивного металу, каламутно-зеленуватого кольору, схожий на яйце камінь і ще всякого різного.

- А тут Тех, що ніхто не ходив із бази?

- Мені не потрібно було, а людям не до цього було. Пішли додому, я гадаю тут ще довго не буде нам супротивників, можна буде ще раз сходити. А на базі потрібно закрити проходи та все прибрати.

- Ходімо. - і ми швидко дісталися до аномалії в наш світ.

На базі було, як і раніше, сміття, все розламано, поламано і розкидано. Тех пішов дивитися пролом у шахті ліфта, а нам усім іншим дісталася зранку робота з перенесення і прибирання. Дівчата були задоволені великою кількістю матеріалу для досліджень, Зак з Еллою нам трохи допомагали, а потім пішли працювати за своїм профілем. До вечора ми варили нові решітки та ставили їх, патрульного дроїда відновили, камеру я на бронедвері п'ятого рівня поставив. Зв'язалися з фортом, у них усе було нормально. Приїжджали кочівники, покрутилися, запитали, як справи та поїхали. Ще хтось був, але не під'їжджав, провів далеку розвідку, найімовірніше від бандитів і поїхав. Дорогу і понівечену техніку прибрали, форт почали відновлювати. Мисливця вилікували, але не будили, на його місце поклали мене до ранку перевірити дію речовини та вивчити бази з пілотування в екстреному режимі. Поки що була тиша і спокій, але мені здавалося, що натягується пружина, місцеві взяли нову одиницю до уваги та дивляться що буде. Деякі спробували на зуб нас, але поламали свої зуби. 

Ранок. Кришка відкрилася. Кіра відзвітувала про стан мого організму і побігла у своїх справах. Дивним чином саме тільки сьогодні я відчув, що я, по-перше, - вдома. Саме так. Як не дивно, це звучить стосовно місця, де я з'явився на цій планеті. По-друге, нарешті повернулося те почуття новизни, гостроти сприйняття і трохи захопленої цікавості, яке вело мене перші години та дні перебування на базі. Зрозуміло і ці почуття повинні вкластися в душі, але це теж має минути час, у моїй голові злилися воєдино і якесь розуміння, що сьогодні я "і старий - і новий", злився остаточно. Переді мною нове життя в іншому світі, і перспективи, і варіанти, потрібно використовувати всі шляхи та можливості, навіть якщо хтось із місцевих так і не вважає, - і рухатися вперед. Щось точно мені додають, щось на кшталт ендорфіну щастя чи це на мене діють аномальні речовини.

- ШІ що в мене за стан після мед капсули. У мене постійно підвищений настрій і бажання звернути гори. Запиши показання, не подобається мені це. Ліка не відповідає, напевно, спить ще.

- Прийнято. Дівчата висунули теорію, що псі-кристали - це, по суті, та сама аномальна речовина, тільки в кристалізованому вигляді. Є припущення, що ящірки ходили в інший світ саме за особинами з псі кристалами. Так вони покращують свою популяцію. І твоє тіло теж має поглинати кристали. Ковтати не потрібно, зважимо і ти просто причепи його, де не будь до тіла на пластир, а через тиждень подивимося чи зміниться його вага.

- Добре. Я зроблю. Що за план на сьогодні.

- Вирушайте у форт на глайдерах, відвезіть мисливця та Філа. За ніч Тех заварив зсередини на сьомому рівні шахту ліфта, тож звідти поки що небезпеки не буде. З'їздіть ще на місце падіння корабля, де тебе знайшли, кочівники за цей час могли вже частину розібрати. На п'ятому рівні камера зафіксувала пересування істоти схожої на людину. Пересилаю стоп-кадр, там помітно тільки частину ноги з-за рогу. Є припущення, що вона чекає, коли хто-небудь прийде. Будемо спостерігати за ним, кіборгу поки не говори про гостя з п'ятого поверху.

- Я зрозумів. Піду збиратися. - знову таємниці, нагодував Філа, Джо залишили на базі, йому тут багато роботи. Дівчата після мене вирішили покласти на розморожування бабусю управлінця. Кіра сказала, що дуже багато мужиків і потрібно розбавити компанію.

- Тех ми готові, можемо збиратися і виходити до сьомого рівня.