Читати книгу - "Академія Ніваріум. Літня практика, Анна Скрипка"

Пізніше, коли ми увійшли у виділену нам каюту, Гор без сил розвалився поперек ліжка і прикрив очі. Занепокоївшись, я присіла поруч:

- Що з тобою?

- Втомився.

- Ця здатність тягне з тебе сили?

- Ні, - хмикнув мій чоловік, - просто втомився, перенервував, усе чекав, коли нас спіймають. Рістар сказав, усе залежатиме від мене, що чистіше все зроблю - то більший успіх, а якщо десь схиблю, він заступатися не стане. Коли Єдиний не хотів нас благословляти - думав, нічого не вийде, зараз увірветься твій наречений в одних трусах і там мене і пов'яжуть.

- Чому лише в трусах?

- Так я його, коли оглушив, весільне вбрання стягнув, - усміхнувся Гор, але одразу посмішка потьмяніла, - я там біля чаші вже навіть молитися почав, щоб Єдиний дав благословення, у всіх гріхах покаявся, заприсягся храмів удома понабудувати. Досі не віриться, що все вийшло і це не сон...

Що довше він говорив, то повільніше й тихіше ставав голос, а наприкінці він різко підірвався і впився в мене поглядом.

- Я на місці, - озвучила я очевидну річ.

- Так, на місці, - підтвердив він, після чого ніжно обхопивши моє обличчя долонями, почав покривати його поцілунками, щоразу розпалюючись дедалі сильніше. Коли я відчула, як Гор повільно повалив мене на ліжко і почав опускатися губами донизу по шиї, а руки зажили своїм життям, інспектуючи моє тіло, мені довелося докласти чималих зусиль не тільки для того, щоб зупинити його, а й змусити себе це зробити.

- Ні, Гор, я хочу бачити перед собою твоє обличчя, а не Яноша.

- А якщо я тобі пов'язку на очі пов'яжу? - з надією запитав він, але наштовхнувшись на мій обурений погляд змушений був погодитися. - З одного боку, це навіть приємно, а з іншого - аж вити хочеться!

Він відкинувся назад на ліжко, підклавши під голову руки і прикривши очі.

- Твоїй расі властиві прояви тваринних інстинктів? - тут же поцікавилася я.

Скільки не намагалася, а так і не змогла згадати расу, до якої міг належати мій чоловік.

- Неук, - беззлобно пробурчав він, глянувши на мене одним оком, - тепер із принципу не відповім!

Ображено посопів поруч, я помітила, як його риси обличчя поступово пом'якшилися і вирівнялося дихання - заснув, але маскування не скинув! І хто ж ти такий? Дочекалася, коли сон його стане міцнішим, і трохи напружившись закинула ноги на ліжко - а то так і заснув поперек. Хлопець сіпнувшись, але так і не прокинувшись, пошарив поруч із собою рукою. Я тут же примостилася збоку і, притулившись до його спини, обійняла. Гор, спіймавши мою руку, притиснув до своїх грудей та так і застиг. Перша шлюбна ніч... не такою я собі її уявляла, але все ж краще, ніж це могло бути, якби нареченого не підмінили.

Корабель мірно погойдуючись на хвилях ніс нас до ельфійського портового міста Нельсейлл. Поскрипували дерев'яні дошки, тихо сопів втомлений Абігор під личиною Яноша, з боку палуби чулися незадоволені порикування коней і приглушена лайка матросів. А я, уткнувшись носом у спину свого чоловіка, задоволено посміхалася: вийти заміж з примусу за коханого - чи це не казка?!

***

У Нельсейллі ми пересіли на приватне судно, що належало родині Абігора. Моряки, які керували кораблем, усі як один були гостровухими чистокровними ельфами аж до того, як крапка землі, що дедалі зменшувалася, не зникла із межі видимості. А потім я опинилася серед світлооких і блідошкірих блондинів. Тільки тепер Абігор скинув чужу личину і не соромлячись поцілував мене, поступово поглиблюючи поцілунок. Коли ж він відірвався від мене, щоб зробити вдих, з усіх боків полетіли привітання з весіллям і побажання міцних і щасливих стосунків. Щасливо посміхаючись я запитала чоловіка про наші подальші плани.

- Тепер зіграємо весілля за нашими традиціями. Думаю, на той час, як ми дістанемося моєї батьківщини, твій дядько розрулить питання з перевертнями і твоя сім'я приєднається до нас.

- Ой, точно, там же перевертні напевно скандал влаштували!

- Рістар майстер не тільки влаштовувати, а й розгрібати проблеми, тож можеш особливо не переживати. Він збирався виплатити їм відкупну за зіпсоване весілля. Крім того, на самому обряді обидві сторони підтвердили, що шлюб законний і умови договору вважають виконаними. Він і тут підстрахувався.

- До речі, як тобі вдалося обійти умови договору? Це ж натуральна афера!

Сумно глянувши на мене Абігор почав пояснювати:

- Якщо ти ще так і зрозуміла, з ким маєш справу, то так вже й бути – скажу. Тільки після прибуття, вдома я візьмуся серйозно за твоє навчання, а то ти мене як наставника ганьбиш! - отримавши від мене поштовх в бік, він коротко відсміявся і продовжив. - Ми метаморфи. Наша раса може набувати вигляду всіх істот, що населяють наш світ. Що сильніший метаморф, то більше якостей своєї обраної личини він переймає - зовнішність, особливості раси, аура, магічний дар, навіть пам'ять і вподобання. Ми стаємо повною копією.

- І що, всі так можуть?

- Ні, наприклад, ті, хто тебе зараз оточують, - він обвів рукою команду корабля, яка з цікавістю прислухається до нас, - можуть тільки скопіювати вигляд і, можливо, особливості раси. А я повністю скопіював перевертня, аж до аури, тільки пам'ять не встиг - мало часу було, боявся не встигнути на ритуал.