Читати книгу - "Академія Ніваріум. Літня практика, Анна Скрипка"

Через рік після нашого весілля ми відгуляли ще одне - Лої та Кірана. Вони все ж таки змогли зберегти свої почуття і велелюбна вампірша стала жертвою привабливого демона. За час, проведений у державі дайрів і в Ніваріумі, Лоя і Матео подружилися, тому зустрівши його на весіллі своєї найкращої подруги, я здивувалася, але й зраділа теж.

Матео і його батько так само підтримують добрі стосунки і доволі часто бачаться - дайр навідується в Крампль. Друг виявився дуже старанним і талановитим учнем. І вже зараз подавав великі надії. Тео обмовився якось, що професор Мейг іноді дає йому організаційні завдання і готує його на місце свого помічника. Хто знає, може в майбутньому саме він займе місце ректора Академії?

А що я? Після весілля коханий всерйоз зайнявся моєю освітою, і під його непоступливим наставництвом я вивчила все те, що мала проходити в Ніваріумі на останньому курсі. Але коли навчання закінчилося і, як мені здавалося, можна було зітхнути спокійно, прийшла біда звідки не чекали...

Абігор обпершись плечем об стіну з цікавістю спостерігав за моїми метаннями.

 - І що це ти робиш, радість моя?

- Речі збираю.

- Це я бачу, а навіщо?

- Ми їдемо до моїх батьків!

- А чим тебе не влаштовують мої?

- Ти бачив, що і в якій кількості твоя мама замовила швачці?

- Ні, а що там?

- Дитячі костюмчики, сорочки, кофтинки, штанці на кілька років наперед!

- І що в цьому такого?

- Нічого, якби вона це замовляла для себе! Я все розумію, твої батьки цілком можуть завести ще дитину і добре, якби вона замовила все це для своєї майбутньої дитини. Але швачка, яка виконує замовлення, прийшла до мене питати мою думку про речі для моєї дитини! Моєї розумієш?! Ось тільки, ніякої дитини ще немає і поки не передбачається. Фух!

Впихаючи речі я не помічала яким поглядом на мене дивився Гор. Але ось видихнувши і зупинившись у спробі зібрати думки докупи, я обернулася до нього і забула, що хотіла сказати. На його губах грала іронічна посмішка, очі дивилися з ніжністю і співчуттям, а в самій позі вбивчий спокій.

- І ти, значить, втекти зібралася? Від повзунків?

- Чому відразу від повзунків, може я довчитися хочу! - обурилася я і, бачачи, що мені не вірять, додала, - адже я в Академії вартових так і не повчилася, хоча дядько пропонував, після весілля вступити.

- Угу, все одно не довчишся, - так само спокійно відповів коханий.

- Чому це?

- Академвідпустку брати доведеться.

- Для чого?

- Для тих самих костюмчиків, сорочок, кофтинок... що там ще моя мама замовила?

Бачачи розгублений вираз мого обличчя, Абігор зітхнув і, підійшовши ближче, взяв мої руки у свої:

- Ми добре відчуваємо живих істот - зчитуємо всю інформацію на рефлекторному рівні і будь-які зміни теж помічаємо.

- І що?

- І все, - хмикнув Гор, але продовжив погладжуючи мої долоні великими пальцями, - якщо хочеш, ми відвідаємо твоїх рідних. Тим паче, можливо, тобі знадобляться поради твоєї мами. У нас міжрасових шлюбів до нашого випадку не було, тому про те, як протікає вагітність у демонів, нам маловідомо, тож краще, якщо за тобою поспостерігають удома, чи можемо взяти вашого цілителя сюди?

У міру того, як говорив Абігор очі мої все сильніше округлялися, а потім зазирнувши всередину себе і проінспектувавши організм я впала в реальний ступор. Так, нам справді треба у Вургард! І до мами. До мами навіть насамперед!

Кінець