Читати книгу - "Академія Ніваріум. Літня практика, Анна Скрипка"

- Гор, на вас уже зачекалися, - почувся голос Аміра з вершини сходів, які вели до земної обителі бога - точної копії нашої, втім, як і всі храми, що розкинуті повсюди в нашому світі.

- Ну, що - готова?

- Готова.

Після того, як пролунали наші клятви, формулювання фраз яких цього разу ніхто не міняв, після того, як ми по черзі нанесли порізи на долоні: Абігор - на праву, а я - на ліву - всі застигли в очікуванні рішення бога. Минула секунда, друга, а за нею ще й ще...

- Може їм треба було закласти прохід між кімнатами до весілля? - пролунав гучний шепіт Аміра.

На нього тут же змією шикнула свекруха.

- Гаразд, як би там не було, я все одно кохаю тебе і буду кохати тебе вічність, думаю, мій народ переживе зміну мого прізвища, - зізнався Абігор.

- Я теж кохаю тебе, і це на віки, - тут же відповіла я.

Мабуть, саме цього і чекав від нас Єдиний, бо варто було затихнути моїм словам, як синє полум'я охопило наші руки, залишивши після себе татуювання. А після цього йшли привітання від рідних і близьких, побажання щастя, довгих років разом і всього іншого, що бажають молодятам. Ось тут-то я і зрозуміла, чому минулого разу моя мама дивувалася - хитрий Рістар не дав моїм батькам і перевертням привітати нас, відправивши всіх до будинку Ради, адже, по суті, наречений був не той.

Далі все йшло традиційно: банкетна зала, прикрашена живими квітами і магією, легка музика, танцюючі пари, море посмішок, щасливий сміх і улюблені світлі очі навпроти.