Читати книгу - "Прокляття некроманта, Анна Алаіс"

— Так, — кивнула Аліссетеад-Шаал. Зашелестівши своїм багатошаровим вбранням, жінка-ліч сіла на кам'яну плиту, де до цього лежав Суртаз. Згорбившись, вона виглядала втомленою — наскільки таким взагалі міг здаватися людський скелет. — Я відчула це приблизно на середині ритуалу, але не могла перерватися, щоб не наражати на небезпеку Суртаза. Сам розумієш, результат міг бути непередбачуваним.

— Але ж трансформація відбудеться, як гадаєш? — Нес-Ашшад повернув голову в бік інесшелласта.

— Не знаю, — шелестливо зітхнула жінка-ліч. — Сподіваюсь.

— Це… мене непокоїть. А стосовно Джерела…

Старий ліч не встиг договорити — до трупарні увірвалися інші некроманти. Очолювала невелику процесію Мортіаль, за нею до приміщення статечно влетіли двоє сур-тассів. Жива жінка виглядала схвильованою.

— Джерело осквернили, — коротко повідомила Мортіаль, дивлячись на застиглих біля інесшелласта лічей. — Тут?.. — вона поглядом вказала на труну.

— Суртаз, — відповів Нес-Ашшад. — Що значить — осквернили Джерело? Хто?

— Його голова, — ер'єт-тасс вказала на тіло Ірілатассара, що лежало в дальньому кінці кімнати, — стояла на тринадцятому постаменті.

— А підніжжя постаменту присипане прахом шемеліра, — додав один з лічей з-за спини Мортіаль.

Запанувала тиша, порушувана лише звуками дихання жінки. Вона ж першою і не витримала:

— Що нам робити?

— Гадки не маю, — відрізав Нес-Ашшад. — Такого не траплялося жодного разу за всю історію Шалластхадара. Викривлення Джерела матиме катастрофічні наслідки… Для всіх.

— І ми незабаром їх відчуємо, — тихо прошелестіла Аліссетеад-Шаал. — Якщо зараз втратимо ще й Повелителя.