Читати книгу - "Я не про це мріяла чи Потрапила, так потрапила, Тетяна Барматті"

Розділ 32 – Пастка.

– Мені подобався мій план, – уперто підібгала я губи, важко зітхнувши. Засиділася я щось, не вистачає мені гострих відчуттів. – А ваш…

– Найбезпечніший і найефективніший план, – закінчив Шанліс, змушуючи мене смикнути плечем.

– Але мій теж гарний!

– Ні, Світлано, – підтримав Шанліса Дарак. Ось, зібрала собі купку деспотів. От зараз реально розізлюсь і нароблю дурниць.

– Не гнівайся, – тихо видихнув мені на вухо Сан, притулившись до мене зі спини. – Якщо ми відпустимо тебе одну, то все швидше закінчиться справжньою війною. Тільки уяви, на що здатні три розгніваних нагшаса в істинній формі і неврівноважений дракон.

– Чому дракон неврівноважений? – Пирхнула я, скосивши погляд на чоловіка.

– Ваш зв'язок тільки утворився, йому складніше тримати свою другу сутність під контролем. Хоча, впевнений, наші змії теж збожеволіють без тебе. Повір, Світлано, це не просто слова, за допомогою яких я хочу тебе вразити – це правда. Якби у демонів все вийшло з викраденням, то вже зараз людські землі були б полем бою.

– Думаєш, вони навмисно це зробили? – Насупилась я, збираючи свої розкислі мізки в купу.

– Я не здивуюсь цьому, – спокійно відповів Сан. — Як на мене, то нам намагалися показати, щоб ми не сунулися туди, куди нас не просять, але ж нас попросила ти, — простягнув він, криво посміхнувшись. – Ось тільки демони, а може і вампіри, які вирішили таким чином підставити расу суперників, сильно прорахувалися. Відступати ми точно не будемо, але й тебе не залишимо.

– Я хочу відразу ж піти з вами, а не чекати того моменту, коли ви усунете всі небезпеки, – зітхнула я, відкрито подивившись на кожного з чоловіків

– Світлано… – безпорадно прошепотів Дарак, прикриваючи очі. – Ти побудеш у себе в кімнаті буквально годину, з тобою будуть мої вірні воїни.

– Але воїни – це не ви! – Резонно помітила я, примруживши. – Твої воїни, якщо сюди, наприклад, заявиться Імператор, затримають його?

– Краще цьому боягузові забитися в свою нору, – бовкнув дракон, уперто стиснувши губи.

– Давайте так, – рішуче видихнула я і, розправивши плечі, вибралася з обіймів Сана, подивившись на всіх чотирьох чоловіків по черзі. – Я йду на поступки вам, ви йдете на поступки мені. Робити дурниці, підставляючи себе та вас, зокрема, я не хочу. Але якщо я залишусь у кімнаті, хай і з охороною, тоді точно щось зроблю. І повірте, вам доведеться мене зв'язати, щоб я сиділа струнко.

– Тобто? – Підштовхнув мене до висування вимог Шанліс.

– Я дотримуюся вашого плану, роблю все, що ви кажете, але йду з вами!

– Ти неможлива… – виніс вердикт Дарак.

Ларі в цей момент непомітно підкрався до мене ззаду, займаючи місце Сана та обіймаючи мене зі спини. Заперечувати чи вириватися я, звичайно, не стала, розплившись у щасливій посмішці, потершись щокою об руку чоловіка.

– Ну так що?

– Нехай буде по-твоєму, – переглянувшись з усіма чоловіками і важко зітхнувши, промовив Шанліс.

Я ледь не верещала, стримавши себе в останню секунду, але противитися бажанню поцілувати чоловіків не стала. Мені, як і Ларі, був потрібен тілесний контакт, адже, здається, я за ці дні настільки звикла до того, що відбувається, що не уявляю, як жила раніше.

Збиралися ми на вилазку дуже педантично. Як сказали чоловіки, вести бій, підставляючи своїх родичів та ризикуючи людьми, вони не бачили сенсу. Куди ефектніше буде взяти з собою з десяток гарних воїнів, які, після того, як ми благополучно зведемо захисний купол, збережуть нас від несподіваних гостей та приборкають демонів і вампірів, які залишаться на землях людей.

Мені такий план видався логічним. Навіщо починати кроваві бійки, якщо можна обійтися без марних жертв? Особисто я брати гріх на душу і відправляти драконів і нагшасів битися з демонами і вампірами не стала б, навіть знаючи, що вони переможуть. Я не мала ніякого права розпоряджатися чужим життям!

– Ти готова? – Занепокоєно запитав у мене Сан, поки інші чоловіки щось обговорювали.

– Готова, – кивнула я, ніжно посміхнувшись чоловікові. – Не варто переживати, я не порцелянова лялечка, не розіб’юся.

– Буду сподіватися.

Далі все для мене перетворилося на низку подій. Переміститися нам потрібно було в центр людських земель, де і буде «серце» захисного куполу. Така наша поява точно не залишиться непоміченою, тому чоловіки відразу ж узяли охоронні артефакти, які повинні зробити навколо нас імпровізоване коло, яке не пропускатиме нікого.

Як пояснив мені Шанліс, заряду артефакту вистачить на кілька годин, але ми маємо впоратися набагато раніше. Далі вже все зроблять доблесні воїни, які мали мене охороняти. Ми ж у цей час перемістимося в особисту резиденцію радника, де займатимемося виключно тілесними втіхами.

Від останньої обіцянки в мене в ту ж мить все спалахнуло всередині, а ноги в секунду стали ватяними. Так, проти такого проведення часу я нічого не мала. Навпаки, вже подумки сама боролася з усіма ворогами, хоча, по суті, проти демонів і вампірів я зробити нічого не могла.

– Час, – кивнув Шанліс, стурбовано подивившись на мене.

– Я не буду висуватись, – повторила я гранично чесно, чудово розуміючи, що від моєї розсудливості також багато залежить. Та й скільки разів я читала про «героїчний» вчинок головної героїні, що іноді межує з відвертою тупістю. Зазвичай у книгах все закінчувалося для доблесної шанувальниці моралі ще більшими проблемами, а я проблеми не люблю.

– Добре. Стань сюди.

Взявши мене за руку, стиснувши мою долоню, Шанліс підвів мене ближче і всі мої четверо чоловіків опинилися з різних боків від мене, наче живі щити. За моїми чоловіками розподілилися воїни, і всі ми просто провалилися кудись, як я розумію, у портал. Втім, до цього я ще не бачила таких переходів.

Прикривши очі, намагаючись прийти до тями і позбутися легкого запаморочення, я в буквальному сенсі опинилася, немов у вакуумі, нічого не відчуваючи і нічого не чуючи. Тішило тільки те, що я трималася руками за одяг Дарака, а три хвости були надійно зафіксовані на моєму тілі.