Читати книгу - "Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- І де він закінчується?
- На краю всесвіту, куди не літають навіть дракони.
- Драконів не існує.
- Це така приказка, не чіпляйся до слів!
Їхали довгенько. Я примостився закуняти, і відчув як брат теж моститься поруч.
- Тут хоча б не так холодно, - Родосвіт наче зчитав мої власні думки. Я мугикнув йому щось і міцніше стиснув захалявника і арбалета у долонях, дослухаючись до звуків зовні саней.
- Відпочиньте поки що. Ще кілька годин попереду.
- Годин?
- Тіней, по вашому. Але у підземеллях немає тіней.
Ми мчали далі. Інколи від цієї темряви накочувала інші, внутряшна темрява. І тоді я згадував сонце й літо. Чомусь пригадалося, як ми ходили з батьком літом на болота, збирати морошку. Принесли додому аж дві бадейки ягід. А вдома дід рубав дрова, пахло від них смолою і чомусь попелом.
Очі розплющилися миттєво, варто мені було почути легенький скрегіт десь вдалині. Сані вправно котилися по кам’яній доріжці, але я чув близьке тупотіння й галас.
- Це що, знову вони? Скільки ж їх тут?! - не витримав Миртаг, вдивляючись уперед.
- Здається що так. Але ці - не самі. Бачте, там світло? Це Зал Семи Доріг, то вже вихід до Дарте Веліа. Ми були праві, їм хтось відчинив прохід.
- Але хто це з ними?
- Не бачу. Може, знову Едасу?
- Сподіватимемося, що ні. Нам їх не здолати. Не та…бойова техніка, - нарешті вимовив Миртаг, а я про себе подумав, швидше, не той зріст.
- І ці сані приведуть нас туди?
- Угу.
- А зупинитися можна?
- Ні, вони так не працюють. Ми все одно дістанемося Зали. Хіба що…В мене є ідея.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova», після закриття браузера.