Читати книгу - "Письменник, Руслан Баркалов"

Серж тим часом настоював на допиті Бориса, оскільки той знав добре обох і Юнту і Роана, Тому він, навіть не навіть бажаючи «сповідатися», все одно міг щось цікаве розповісти.

Спочатку Борис відмовлявся взагалі йти на контакт. А тим паче на діалог зі слідчим. Він говорив, що все що з ним сталося, просто випадковість. І воно не має нічого спільного зі справою. А про напад в готелі взагалі казав, що він нічого не знає. Гра в мовчанку давала йому шанс вийти сухим з води. Але так тривало не довго. Тож вже через два дні він заговорив. І на це в колишнього служителі Феміди були свої причини.

Юнті не потрібен був язик. І він це зрозумів відразу після того, як до нього в палату підселили якогось наркомана, котрий весь час буянив і кричав, що хоче когось принести в жертву якомусь там божеству. Ну жарти жартами, а закрити очі аби не відкрити їх на другий день Борис Артурович ніяк не хотів. Словом, причин для того аби не мовчати було більше ніж досить.

І так, Борис почав говорити. Але була проблема. Вся його розмова була якоюсь не зрозумілою, заплутаною і зовсім такою, що не взялася до купи. Він сказав, що його найняв Артурчик, аргументуючи це тим, що даний персонаж безмежно закоханий в Юнту і тому готовий на все заради неї.

Однак, прокурор чомусь порахував, що вся ця сповідь не дуже щира. Чи точніше, абсолютна брехня. Він зробив свій висновок, що закоханим міг бути сам Борис Артурович і все це справа рук їх разом з Юнтою. Зрештою, були навіть деякі не прямі докази такої теорії. Залишалося все це підтягнути до кінця. Але щось не підходило. Тай і суддя з ордером на арешт чомусь не дуже спішив.