Читати книгу - "Академія Ніваріум. Літня практика, Анна Скрипка"

З порту Абігор побудував портал прямо до фамільного палацу, який був повною протилежністю нашого. Білосніжні стіни, велика кількість балконів, еркерів і аркових вікон робили його схожим на ельфійський, і разом з тим, була в ньому своя родзинка. Три основні вежі з'єднувалися переходами-мостиками, і я впевнена - з них відкривається захоплюючий подих вид.

Біля підніжжя сходів, що вели до ажурних парадних дверей, на нас чекала сім'я Абігора: його батьки, брат і сестра. Уважно оглянувши батьків Гора, я зробила висновок, що він успадкував більше рис від матері. А ось брат, який, за моїми прикидками, був молодший за коханого всього на кілька років, взяв явно все від батька. Сестра ж виглядала зовсім підлітком і поєднувала риси обох батьків. Я перевела здивований погляд на чоловіка - мені він жодного разу не розповідав про них.

Кайлас потиснув руку синові, а потім притиснув до себе ненадовго і відсторонившись сказав:

- Вітаю, сину! Радий, що твоя подорож завершилася і ти повернувся не один.

Тут він перевів погляд на мене.

- Це Кіара Айлір, моя кохана. Кіара, познайомся, мій батько - Кайлас, моя мати - Елін, сестра - Мейліс і брат - Амір.

Кайлас узяв мою долоню в одну руку і прикрив зверху другою:

- Радий знайомству і ласкаво просимо в нашу сім'ю.

За ним усе в точності повторили й інші члени сім'ї. Після знайомства ми вирушили до палацу, де в маленькій, але затишній вітальні на нас чекав накритий стіл. Поки ми вгамовували голод, нас не чіпали, але тільки-но столові прибори відклали вбік, почався м'який допит. А потім нас відпустили в наші кімнати - привести себе до ладу і відпочити після дороги. Як з'ясувалося, у нас були суміжні кімнати, і за бажання ми могли в будь-який момент відвідувати одне одного.

- До від'їзду я жив у холостяцькому крилі, - сказав Абігор, роздивляючись виділену мені кімнату, - поки навчався в Ніваріумі, відвідував сім'ю на літніх канікулах і вже тоді помітив підготовку цих кімнат, але чомусь думав, що це для Аміра стараються.

- А чому не для Мейліс?

- У нас заведено, щоб дружина входила в сім'ю чоловіка. Тому й обряд нам треба буде провести заново, я не можу правити своїм народом під твоїм прізвищем.

- Абігор Айлір - добре звучить, і що тобі не подобається?

- Кіара Карро мені подобається більше.

- А як це позначиться на наших татуюваннях? Вони зникнуть? А раптом, Єдиний не благословить наш союз заново?

Машинально потерши пальцями шлюбний браслет Гор задумливо промовив:

- Усе має пройти нормально, адже ми один з одним обряд проводили, тільки цього разу будемо під своїми іменами і зовнішністю.

- Я і так була під своїм ім'ям і зовнішністю.

- Не чіпляйся до слів. До речі, ми ж так і не консумували наш шлюб...

Від хижого погляду, яким Абігор окинув мене, стало не по собі, але водночас я відчула, як внизу живота почало розпалюватися бажання. За лічені секунди хлопець опинився поруч зі мною і спробував піймати в обійми. Але я не дала йому це зробити, розвіявшись серпанком і матеріалізувавшись в іншому кутку кімнати.

- Ти таки навчилася, - підмітив він і, хитро посміхнувшись, змінив вигляд на вже баченого мною темноволосого дайра, - зрівняємо шанси.

Наступні кілька хвилин ми грали в дивні доганялки, переміщаючись ввіреними нам кімнатами, поки він усе ж таки не спіймав мене.

- Попалася! - зграбаставши мене руками, він тут же накрив мої губи поцілунком.

Розпалені грою ми почали зривати один з одного одяг, не доходячи до ліжка, а пізніше весь світ перестав існувати для нас.

***

Наступного дня мене накрило стійке відчуття дежавю: до мене заявилася модистка, щоб зняти мірки і обумовити модель весільної сукні. І якщо минулого разу мені було абсолютно все одно, то тепер я брала активну участь в обговоренні. Крім мене і майстрині були ще свекруха і зовиця. Спершу, мої новопридбані родички обережно вносили пропозиції і давали поради, але незабаром осмілівши, все частіше встрявали зі мною в суперечку. Попри те, що наші смаки не в усьому сходилися, нам вдалося знайти варіант, який влаштував усіх і при цьому не побитися. І це добре ще, що моєї мами з нами не було - інакше, боюся, малою кров'ю б не обійшлося.

Крім весільної сукні довелося зробити замовлення на виготовлення повсякденного і святкового вбрання, а також спідньої білизни, пеньюарів, халатів та інших необхідних жіночих дрібничок. Ось там уже я відірвалася на повну!

Весілля було призначене через місяць і підготовка до нього йшла повним ходом. Але оскільки від нас з Абігором нічого не вимагалося, ми були надані самим собі. Однак, якщо хтось подумав, що ми весь цей час не вилазили з ліжка, то помилився, не сильно, але все ж таки. Гор вирішив познайомити мене зі своєю країною.

Міранія була маленькою, але самодостатньою. З трьох боків її оточувала нездоланна гірська гряда, а четвертою виходила до моря. Працьовиті метаморфи займалися сільським господарством, добували дорогоцінне каміння в гірських шахтах, розводили заради хутра рідкісних пухнастих тварин, ловили в морі рибу.