Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
-Ні, не все. Тільки якщо з природного матеріалу, - розповідав Єгорич, бо Лукерія ображено мовчала, - он як та тахта, що внизу, я її в старій книжці бачив у діда, запам'яталася.
-Угу, клас! А якщо я тобі покажу іншу картинку, ти її відтворити зможеш?
-Прикладу всі старання, панночко! – запевнив.
-Дякую! Порадував, прямо! А я думала на ремонт купа грошей піде, а тут, таке... - сказала палко, намагаючись провину загладити і показати, що насправді їй усе сподобалося.
-А другий дар дивитися будете? – веселим голосом перебив Єгорич.
-Так! Веди, Єгоричу!
-Спуститися треба, там, за сходами дверцята є...
Стьопка збігла сходами, відчуваючи, що настрій піднімається все вище... і знайшла потрібні двері. Відчинила і обімліла. А потім зареготала і сповзла по стінці.
За дверима був санвузол. Назвати його ванною кімнатою, язик не повернувся. У кутку цієї домашньої вбиральні стояла висока виварка наповнена водою, ківш і віник березовий на полиці. На цвяху висіла оцинкована балія, містка на вигляд, поруч табурет і порожнє відро. А трохи далі, за білою фіранкою, кришечкою від каструлі прикритий, красувався… предок унітазу. А точніше, дерев'яний поміст із діркою посередині.
-Охушки, не сподобався пані клозет новомодний, - прошепотів Єгорич, - зараз по шапці отримувати будемо…
-Ой, хай тоді дупу на морозі оголяє! – зневажливо фиркнула Лукерія, - ми так старалися, а вона! Тьху!
«В кожній хатинці свої іграшки»
Сміючись, Степанія піднялася на ноги й увійшла до санвузлу, подивитися на блага цивілізації ближче. Ближче виявилося ще смішніше, але Свирянка щосили стримувалася, боячись засмутити охоронців остаточно. Підняла кришечку з туалету, поцікавитись, а куди власне веде каналізація і зареготала заново. Під кришечкою виявилося цебро.
-Блін! Є-єгорич! - крізь сміх промовила, - а вміст відра куди подіти?
-Ясна річ куди, панночка. У вбиральню, що на дворі… - розгублено пояснив охоронець.
-Все, я не можу! - Стьопка добралася до нового диванчика, звалилася на нього і довго давилася сміхом, чим ще більше спантеличила охоронців.
-А що не так, панночко? — засмученим голосом спитав Єгорич, коли Стьопка нарешті стихла.
-Єгорич, а ти знаєш, що таке каналізація?
-Трохи...
-Я загалом теж не великий фахівець, але в наш час ніхто на вулицю какаші не виносить... - вона знову пирснула, уявивши, як йде така на світанку з ароматним відром, «ховати скарб», - для цього є спеціальна яма, у яку всі відходи життєдіяльності, а також вода з ванної та кухні стікає по спеціальних трубах.
-Хм, мені б подивитися, як таке диво влаштовано, панночка…
-От підключу інтернет, я тобі і інструкцію знайду, і детальну схему! А сантехніку і труби явно купити доведеться, - задумалася, - ну нічого, гроші в мене є... Так, а поки що, Єгорич, ліжко зможеш замінити? Мені б більше розміром.
-Зможу, якщо зобразите, мені б хоч малюнок…
-А легко, пішли!
Сіла Стьопка на кухні за новим столом, дістала зошит, ручку і почала малювати ліжко.
-Нащо тобі лежанка в половину опочивальні, коли чоловіка нема? - крекнула невдоволено Лукерія, поки Стьопка пояснювала Єгоричу свої побажання, - ось одружитеся...
-Лукеріє, дякую за пораду, але з ліжком я як-небудь сама, - відмахнулася Стьопка.
-Це ж скіко полотна на білизну треба... марнотратно… – не вгамовувалася охоронниця.
-У мене робота шкідлива, мені спати з комфортом потрібно! Завтра поїду до магазину і виберу собі найкрасивішу білизну! А може, навіть, шовкову!
-Здуріла, дівко! Домотканого полотна повна скриня!
-Не хочу я твоє старе полотно, міллю поточене!
-Істину люди кажуть! У чварі з круглою лохою і вчепитися нема за що!
-Що-що? – не зрозуміла Стьопка. І поки вона осмислювала, що саме сказала Лукерія, Єгорич кинувся на захист господині:
-Хабалка, затихнеш ти, чи ні?
-Сам вщухни, кізяк!
-Що-о-о? Ти кого кізяком обізвала, вітрогонка?!
-Тебе, гидото, тебе!
-Народе! - закричала на весь голос Свирянка, - харе собачитись, а то рот з милом помию! - а потім подумала, що роти ще знайти треба, додала, - Лукеріє, я голодна, давай снідати!
-Зробимо! – невдоволено пирхнула охоронниця, але лаятись перестала.
За нехитрим сніданком з сиру з медом і великою чашкою кави, Свирянка домалювала комод, тумбочку, трюмо і пуф. Єгорич радісно обіцяв усе зробити вже надвечір.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь», після закриття браузера.