Читати книгу - "Відьма нелегкої поведінки, Олена Гуйда"

– Отак куди краще. Брейту з Роєм я ще по голові настукаю. Обіцяю тобі, – усміхнулась Айша. 

– Хто б подумав, Блер, що ми отак з тобою будемо відверто ділитись наболілим? – зронила я. 

– Життя непередбачуване, – знизала вона плечима. – А тепер, якщо ти краще почуваєшся, то у нас купа справ. – і впіймавши мій погляд нагадала: – Гість зі столиці.

– А-а-а! Світла сило, тільки його й не вистачало, – скривилась я.

– Важко не погодитись, але якщо вже так, то маємо зустріти як належить.

– Хто хоч їде, не сказали?

– Права рука його величності, Харт ле Вернар, – промовила Айша.

Харт… Харт ле Вернар. 

– Мені здається, що не з добром він їде, – промовила я задумливо.

– Побачимо. З добром чи ні, видно буде. Але впевнена, що перевірки не уникнути. Тому, не варто тупцювати на місці, а час вже взятись до справ. Якщо ти, звісно, в нормі.

– В нормі, в нормі. Прямо зараз і розпочнемо.