BooksUkraine.com » Сучасна проза » Флорентійська чарівниця 📚 - Українською

Читати книгу - "Флорентійська чарівниця"

145
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Флорентійська чарівниця" автора Ахмед Салман Рушді. Жанр книги: Сучасна проза. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 95 96 97 ... 109
Перейти на сторінку:
дорогого, мудрого Бірбала вже не було.

Тож він залишився сам на сам з собою. Лишень він може вибрати.

Звечоріло. А він не ухвалив жодного рішення. Медитував під опівнічним півмісяцем. Вона прийшла до нього, вся срібна, мовчазна й осяйна.

------------------------------

Справа дійшла до тієї точки, коли Джодга для багатьох людей стала невидимою. Домашня прислуга, приставлена до неї, природно, бачила її, оскільки їхнє життя залежало від цього, однак інші королеви, які завжди не зносили її присутности, не могли її розгледіти. Вона знала, що з нею відбувається щось недобре, і переповнилася страхом. Вона почувалася слабкою, а інколи навіть розбитою, якоюсь переривчастою, ніби прийшла і пішла, ніби зі свічки її життя було знято нагар, і знову запалено, потім знову знято нагар і знову запалено. Бірбал був мертвий, думала вона, а я зів'яну. Світ змінювався на гірше. Імператор останніми днями до неї заходив украй рідко, але навіть коли і заходив, то мав заклопотаний вигляд. Під час кохання у неї складалося враження, що він думає про когось іншого.

Усевидючий євнух Умар Айар, а він справді бачив геть усе, серед іншого й речі, які ще не сталися, застав її пополудні у Палаті Вітрів, у прохолодній кімнаті на другому поверсі, яка мала джаліс, себто кам'яні ширми філігранної роботи, що заступали три з чотирьох стін. То було наступного дня після імператорових уродин, і в його рухах вгадувалася дивна невідкладність. Зазвичай він був млявим, а його рухи — плавними. Однак сьогодні він був сливе збуджений, ніби новина, яку він мав повідомити, підстрибувала всередині нього і порушувала рівновагу.

— Отже, — промовив він, — це дуже важливо для вас. Мері Вічности та Мері Палацу — дружина та мати Божественного Халіфа, Виняткового Самоцвіту та Хедива Віку — особисто ідуть до вас.

Мері Вічности — це була справжня мати принца Саліма Маріам-уз-Замані, Раджкумарі Гіра Кунварі, принцеса Амера з родини Качгвага Раджпут. Мері Палацу, тобто Маріам Макані, була мамою імператора Гаміда Боно. (Халіф, Самоцвіт та Хедив були самим імператором.) Якщо ці дві вельможні пані, які ніколи не заходили до неіснуючої королеви раніше, поспішали, аби побачитися з нею у її приватних покоях, то мусило статися щось небуденне. Джодга зібралася з духом і стояла у позі покори, із складеними руками та опущеними очима, і чекала на їхній прихід.

Кількома хвилинами пізніше вони влетіли з виразом подиву та презирства на обличчях. Бібі Фатіма, відлуння і фрейліна королеви-матері, цього разу була відсутня у зв'язку з тим, що недавно померла, але хай там як, проте вельможні пані спеціально прийшли без супроводу когось із придворних, за винятком Умара Айяра, у здатності якого тримати язик за зубами ніхто не сумнівався. Вони спантеличено роззиралася, а тоді звернулися до Айяра за допомогою:

— Де вона? — прошепотіла Гаміда Боно. — Кудись вийшла?

Умар кивнув головою в напрямку Джодги. Королева-мати мала розгублений вигляд, а молодша вельможна пані з королівської сім'ї сердито пирхнула і повернулася у напрямку, вказаному євнухом.

— Я прийшла сюди і на мій превеликий подив, — сказала королева Маріам-уз-Замані, говорячи надто голосно і надто повільно, ніби до дурної дитини, — розмовляю з жінкою, якої не існує, обличчя якої не відобразиться в жодному дзеркалі, яка видається мені порожнім місцем на килимі. Я тут прийшла з матір'ю імператора, вдовою Склепіння Абсолюту, Колишньою Коханою Дружиною імператора Гумаюна, Охоронця Світу, чиє Гніздо тепер в Раю, тому що боїмось ще гіршого, ніж того, що ти заволоділа імператором, себто моїм величним чоловіком, її славетним сином. Ми вважаємо, що його зачарував іноземець Веспуччі, якого заслали до нас для виконання злих планів Невірних або Диявола, для зруйнування нашого спокою та для нашого розорення; чари заманили мужність імператора у пастку і поставили під загрозу його здоровий глузд, що, своєю чергою, загрожує всьому королівству, а значить, нам усім. Про ті чари ти ще, мабуть, почуєш, бо в Сикрі, здається, вже всі знають про них. Вони набирають форми примари так званої прихованої принцеси Кара Кьоз.

— Ми визнаємо, — і тут Мері Вічність затнулася, бо те, що мусила сказати, було принизливим для неї, — що з особистих причин імператор надає перевагу тобі перед будь-якою іншою жінкою, — вона не захотіла сказати королевою, — і ми лишень сподіваємося, що, зрозумівши небезпеку, яка чигає на нього, ти зрозумієш, у чому полягає твій обов'язок. Відверто кажучи, ми хочемо, аби ти вжила всіх заходів і вивела його з цього стану запаморочення, з його хтивого жадання цієї дияволиці; тому ми прийшли, аби допомогти тобі, навчивши тебе всіх засобів, за допомогою яких жінки утримували чоловіків, тобто речей, яких імператор, як чоловік, не міг знати, тому не міг передати їх тобі, своєму дещо абсурдному, а зараз, здається, непомітному творінню. Ми знаємо, ти прочитала багато книжок, і, я не сумніваюся, дізналася про все, що в них було написано. Однак існують речі, про які в книжках не пишуть, які зберігаються лишень на жіночих устах і передаються пошепки від матері до доньки споконвіку. Зроби те, що ми тобі скажемо, і він знову стане твоїм рабом, і ти відвернеш перемогу дияволиці над повелителем Фатегпур Сикрі. Позаяк вона є злим духом з минулого, а ми в цьому переконані, до того ж мстива примара, обурена довгим вигнанням, хоче затягти імператора назад у часі, заволодіти ним і знищити його нам усім на шкоду. В будь-якому разі було б ліпше не бачити, якщо тільки можливо, як Імператора Індії, Короля Вияву та Проявлення, Мешканця Сполученого Тіла, Володаря Віри та Небесного Склепіння зводить примара його відступництва — покійна двоюрідна бабуся.

— Пам'ятаєш, що сталося з художником Дашвонтом? — запитала королева-мати.

— Саме так, — погодилася Маріам-уз-Замані. — Ми

1 ... 95 96 97 ... 109
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Флорентійська чарівниця», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Флорентійська чарівниця"