Читати книгу - "Похід українських армій на Київ-Одесу 1919, Микола Капустянський"

[10] Загинув від тифу в грудні 1919 р. Україна втратила кращого свого лицаря. В. Тютюнник не ховався за національним прапором і не спекулював ним, як це багато дехто робив, а безбоязно ніс його на своїх плечах до самої смерти. – Прим. автора.

[11] Сотник Коваленко та Чоботарів робили всі доклади по контррозвідці безпосередньо Начальникові Штабу і тільки йому і з цього боку не підлягали генерал-квартирмайстру.

[12] За командирів корпусу призначалися відомі авантурники або неуки (Данченко, Волох та ін.), ще до того ведено агітацію різними партіями (особливо есерами), які не могли помиритися з організованістю цієї групи.

[13] Помер року 1919 у липні, надірвавшися від перевтоми.

[14] Багнетами я називаю тільки фактичне число бійців в піхоті (сюди не втягнено скорострільчиків, звязок, розвідчиків та гарматчиків).

[15] Команду над ним обняв полк. Пилькевіч, який не зумів прибрати до рук цей полк і 14-15 під Чорним Островом, вночі наробив переполоху.

[16] Цей наказ, на жаль, не було переведено в життя командиром Запорізької групи через те, що відмінилися обставини на Жмеринському напрямку.

[17] Керування цим маневром спочатку було покладено на полк. Сальського, але через те, що він для підтриму 7-ї дивізії надіслав недостатнi сили (Слобідський піший полк, кінний полк Костя Гордієнка 100 шабель з кінно-горним дивізіоном Алмазова), то прибувші частини увійшли у тимчасову підлеглість комгрупи С.С.

[18] Переговори по апарату полковників Сальського та Капустянського в ніч з 24 на 25.

[19] Характерно до оцінки плянів, що від Базалії, яку займали 25-го ввечeрі частини маневрової групи, до Кульчин (напрямок удару) буде біля 34 до 35 верстов; стільки ж, приблизно, від Базалії до Чорного Острова. Від Базалії ж по північному березі р. Случ до Чернилівської переправи є 24 в. Вже 26 увечері частини маневрової групи, можливо припустити, здобули б цю переправу.

[20] Волинська група мала передишки майже два тижні.

[21] Отже загальна тяга на схід була остільки сильна, що стримати просування 6-ї дивізії на Жмеринку було дуже утрудливим. Взагалі наша армія з великим захопленням йшла вперед на Україну, де її чекало населення, і повернути части назад, хоча б для маневру, вимагало надзвичайних зусиль. Цим почасти з'ясовується і повільний i повільний рух 8-ї дивізії на Староконстантинiв.

[22] З таким н-ом див. приходилося працювати Штабу Армії, і цілком зрозуміло, як це недобре відбивалося на наших акціях. – Прим. автора.

[1] Тарнопіль у польських руках.

[2] Ця риса Австрійської армії залишилася й у поляків-галичан (сутички з кіннотою Будьонного).

[3] Польські військові дослідники підкреслюють велику відпорну силу галицького вояка і слабу маневрену здібність вищих галицьких керівників у боях за посідання Львова.

[4] Поміж сибіряками значний відсоток виселенців-українців.

[5] Пригадаймо тільки колишнього начальника Штабу Запорізької групи полк. Ген. Штабу, небіжчика Воскобойникова. На ньому одному лежав увесь тягар керування частинами Запорізької групи й штабової праці в першій половині 1919 року. Командирів у нього змінялося безліч; нарешті, на шию полк. Воскобойникова начальником Штабу було посаджено галичанина Рогатиновича – «немовлятко» в воєнному ділі й легковажну людину.

[6] Директорія щиро допомагала Галицькому Урядові й ГА фінансами, збіжжям і військовим майном, поки в неї була територія й засоби.

[7] На мою думку, впливи на вирішення кардинальних питань з боку пп. Швеця й Макаренка були незначні.

[8] Між іншим, захоплювався власним салон-вагоном і пильнував його, як «зіницю ока».

[9] Своїми переконаннями – далекий від цього дражливого кольору.

[10] Підпорядкувати Божка не повелося.