Читати книгу - "Без тебе ніяк, Лаванда Різ"

- Навіть знаючи тебе, Адаме, я не очікувала, що ти настільки мене ненавидиш, і що я заслуговую такого ставлення. Хріново, що проти цього болю не застосуєш стоп слово ... - і треба ж було, щоб саме в цей момент в її сумочці почав надриватися її телефон.

- Взагалі-то, в подібних місцях прийнято вимикати телефони, - строго зробив їй зауваження Адам, продовжуючи не зводити з неї очей, але його погляд після її слів став іншим, в цьому Єва могла собі покластися.

- Вибач, забула, - Єва все ж таки витягла телефон, щоб подивитися, хто ж це міг так грандіозно зіпсувати їй всі плани. - Хоча ... може це й на краще, - побачивши номер Тіта, вона мимоволі посміхнулася і ця посмішка страшенно не сподобалася Адаму. - Здається, мені пора мчати в аеропорт зустрічати друга! - заявила вона, підкидаючи голову і в її очах вже стрибали живі іскорки, яких раніше він у неї не помічав. - Але я все одно рада була тебе бачити, - торкнувшись його руки, вона легенько стиснула його долоню на прощання. Не втримавшись, не доторкнутися до нього було вище її сил.

- Якого ще друга? - звузив очі Адам, вдивляючись в неї з все більшою підозрою.

- Сонячного. Поруч з яким легше дихається. Але теж ірландця. Тобі ж все одно, забув? Не треба грати жовнами, - Єва майже вирішила, що вони закінчили розмову на її ноті, але коли він обережно взяв під лікоть, слідуючи за нею - вона зрозуміла, що Адам не дозволить розвиватися подіям не по його сценарію.

- Мабуть, підкину тебе до аеропорту, щоб раптом не запізнилася, - більш уїдливо сказав він, виходячи з неї на вулицю . - Водиш ти все одно по-жіночому.

- Дякую, звичайно, але мені доведеться справлятися без тебе, тому я ризикну і поїду на своїй! - вперто заперечила вона, спробувавши позбутися від його хватки. - Твої пальці ... - зупинившись, Єва знову зазирнула в глибину цих убивчих блакитних очей. - Може я не говорила, але був час, коли їхній  дотик зводив мене з розуму ... від бажання. А тепер це залізні холодні кліщі. Відпусти мене.

Розлютившись, Адам нахилився до неї ближче і прошепотів в саме вухо:

- Сідай в чортову тачку!

На що Єва, раптом поцілував його в щоку і теж прошепотіла:

- До зустрічі, Адаме ...

Цей ... імпульс, який пробіг між ними ... його вистачило, щоб губи завмерлого Адама, який все ще перебував на небезпечно близькій відстані, ковзнули до її губ.

І в цьому моменті розуму місця більше не було - пристрасть злетіла з усіх запобіжників, випускаючи на волю щось непідвладне, що межує з одержимістю. Подавшись вперед і притулившись до нього, Єва стала жадібно відповідати на його поцілунок, вкладаючи своє почуття в кожен рух язика і губ, в дотики кінчиків пальців, які вже пестили його потилицю, навіть в дихання. Обіймаючи її вже обома руками, Адам розпалювався все більше, не звертаючи уваги на перехожих. Адам хотів її, даючи їй ясно це зрозуміти, у Єви вже тремтіло не тільки підборіддя, але вона все ж таки відсторонилася від нього.

- Я не можу кинути людину в аеропорту, - тремтячим голосом, вимовила вона. - Цей поцілунок коштує багато чого. Я хочу зірвати з тебе одяг і зайнятися з тобою пристрасним коханням, я хочу засинати в обіймах з тобою, відчувати твої руки і цілувати твої очі, я хочу любити тебе, віддавати себе, але ти дав мені зрозуміти, що тобі це не потрібно.

Він повільно відпустив її, і Єва поправляючи на собі одяг, зробила маленький крок убік.

- Ти знущаєшся? - процідив Адам, поїдаючи її потемнілим від бажання поглядом.

- Ні. Просто наочно демонструю, як і обіцяла. Я стільки днів чекала твого дзвінка, зустрічі, ... ось цього. Я стільки не додала тобі і не долюбила, що не вистачить слів, я можу лише дати тобі відчути. Скажи мені, зараз тебе хвилює тільки секс або тобі потрібна я? Якщо секс, то не питання - я буду з тобою спати, тому що мені подобається це робити саме з тобою, але в іншому я буду робити що хочу і ти не зможеш мене контролювати. Якщо ж тобі все-таки потрібна я - тоді дозволь мені тебе любити і дозволь собі полюбити мене.

- Я повинен дати негайну відповідь? - з викликом підняв він підборіддя, зігнувши одну брову, немов перед вирішальною сутичкою.

- Ні, можеш подумати. А поки відвези мене до аеропорту, як і збирався. Будь ласка, - додала вона, м'яко посміхнувшись.