Читати книгу - "Королівство шахраїв"

Картинку в дзеркалі змінювала саме вагома Кольмова присутність. Він змушував віддзеркалених людей здаватися менш небезпечними, наче вони не команда, яка вдерлася до Льодового Двору й перемогла фієрданську армію за допомогою самих лише власних мудрості та мужності, а купка дітлахів, стомлених учорашньою особливо бурхливою вечіркою.

— Гаразд, — озвалася Ніна, злизуючи з пальців полуничний сік і руйнуючи цими діями Матаясову спроможність мислити раціонально, — коли ти сказав «аукціон», ти ж насправді не мав...

— Кувей виставить себе на продаж.

— Ти здурів?

— Я, вірогідно, був би щасливішим, якби здурів, — відповів Каз. Він поклав долоню в шкіряній рукавичці на ціпок. — Будь-який мешканець Керчу і вільний громадянин, який подорожує Керчем, мають право виставити на продаж свій контракт. Це не просто закон — це торгівля, а в Керчу немає нічого святішого. Кувей Юл-Бо має священне право, санкціоноване Ґхезеном, богом виробництва та торгівлі, дозволити ринкові розпоряджатися своїм життям. Він може виставити свою службу на аукціон.

— Ти хочеш, щоб він продався найбагатшому покупцеві? — недовірливо перепитала Інеж.

— Нашому найбагатшому покупцеві. Ми забезпечимо результат, тож здійсниться найзаповітніше Кувейове бажання — він житиме в Равці, попиваючи чай із самовара.

— Мій батько нізащо цього не дозволить, — утрутився Вілан.

— Ван Ек буде неспроможний це зупинити. Аукціон із продажу контракту захищають найважливіші закони міста — світські та релігійні. Щойно Кувей оголосить про відкриття свого контракту, ніхто не зможе зупинити аукціон, поки не завершаться торги.

Ніна похитала головою.

— Якщо ми повідомимо про аукціон, шуанці точно знатимуть, де й коли можна буде знайти Кувея.

— Це не Равка, — заперечив Каз, — це Керч. Торгівля тут священна й захищена законом. Торговельна Рада зобов’язана гарантувати, що аукціон відбудеться без втручання. Буде залучено чималу кількість офіцерів міської варти, а статут аукціонів вимагає, щоб Рада Потоків теж запропонувала свою підтримку. Торговельна Рада, міська варта, Потоки — усі зобов’язані захистити Кувея.

Кувей опустив свій записник.

— У Шу Хана, можливо, досі є парем і Творці.

— Він має рацію, — погодився Джаспер. — Якщо це так, вони можуть виготовити стільки золота, скільки їм заманеться. І можливості перебити їхню ставку не буде.

— Це якщо припустити, що їхні Творці вже в місті. Ван Ек зробив нам послугу, заблокувавши гавань.

— Навіть якщо...

— Дозвольте мені попіклуватися про шуанців, — урвав Каз. — Я можу контролювати торги. Але нам доведеться знову зв’язатися з равканцями. Їм варто знати, що ми плануємо. Принаймні частково.

— Я можу потрапити до посольства, — запевнила Інеж, — якщо Ніна напише повідомлення.

— Вулиці перекриті барикадами, — заперечив Вілан.

— Але не дахи, — озвалася Мара.

— Інеж, — утрутилася Ніна, — тобі не здається, що варто розповісти їм трохи більше про твою нову подругу?

— Ага, — погодився Джаспер. — Хто ця нова знайома, яка простромила в тобі кілька дірок?

Інеж глипнула у вікно.

— На полі з’явився новий гравець — найманка Пекки Роллінза.

— Тебе перемогли в сутичці сам на сам? — здивувався Матаяс. Він бачив, як б’ється Мара. Перемогти її — це вам не дрібниця.

— Найманка — це м’яко сказано, — додала Ніна. — Вона йшла за Інеж линвою, а потім кидала в неї ножі.

— Якщо точно, не зовсім ножі, — виправила її Інеж.

— Смертельно гострі серветки?

Мара підвелася з підвіконня. Запхала руку до кишені та з брязканням кинула на стіл купку чогось, що нагадувало невеличкі срібні сонечка.

Каз нахилився й підняв одне з них.

— Хто вона така?

— Її звуть Дуняша, — відповіла Інеж. — Сама ж називає себе Білий Клинок і ще безліччю інших слів. Вона дуже вправна.

— Наскільки? — поцікавився Бреккер.

— Краща за мене.

— Я чув про неї, — повідомив Матаяс. — Її ім’я було у звіті з інформацією, яку розвідка дрюскелле збирала про Равку.

— Равку? — перепитала Інеж. — Вона казала, що навчалася в Амрат Єні.

— Вона стверджує, наче в ній тече кров Ланцових і що вона претендує на равканський трон.

Ніна вибухнула реготом.

— Невже ти серйозно?

— Спираючись на її заяви, ми планували зруйнувати режим Ніколаї Ланцова.

— Розумно, — похвалив Каз.

— Злочинно, — відрубала Ніна.

Матаяс відкашлявся.

— Він новий король і до того ж вразливий. Є деякі сумніви стосовно його власного походження. Але у звіті стверджується, що Дуняша — ексцентрична особа, можливо, ошуканка. Ми вирішили, що вона занадто непередбачувана для такої ризикованої справи.

— Можливо, це вона переслідувала нас від Чорного Серпанку минулої ночі на замовлення Пекки, — припустила Інеж.

— Ми вже знаємо, як Пекка знайшов наше укриття? — поцікавилася Ніна.

— Мабуть, хтось із його людей помітив одного з нас, — озвався Каз. — Цього було б достатньо.

Матаяс замислився, чи не було б краще, якби вони точно знали, хто відповідальний за це. Тоді б ніхто не мусив страждати від почуття провини чи сорому.

— Дуняшиною перевагою була несподіванка, — пояснила Інеж. — Якщо готель досі не скомпроментовано, я можу потрапити до посольства й повернутися непоміченою.

— Добре, — відповів Каз, проте не так швидко, як очікував Матаяс. «Він боїться за неї, — подумав фієрданець, — і це йому не подобається». Цього разу він співчував дем’їнові.

— Є ще одна проблема, — додала Ніна. — Матаясе, заткай вуха.

— Ні.

— Добре. Тоді мені просто доведеться подбати про твою відданість пізніше. — Вона прошепотіла йому на вухо: — У головній спальні є велетенська ванна.

— Ніно.

— Це лише спостереження. — Ніна підхопила з таці залишки вафель і сказала: — Равканці не зможуть виграти аукціон. Ми збанкрутували.

— Ох, — зрадів Матаяс, — я так і знав.

— Не знав.

— Гадаєш, Фієрді невідомо, що в Равки порожні скарбниці?

Ніна насупила брови.

— Ти міг хоча б удати, що здивований.

— Фінансові неприємності Равки ні для кого не таємниця. Її казну спустошили роки неправильного управління королів Ланцових і бої на обох кордонах. Громадянська війна теж не допомогла, а новий король