Читати книгу - "Фауст. Трагедія"

А як — сказати б не могли.

Увіходять   ц і с а р   з   ч о т и р м а   к н я з я м и,   г а й д у к и   виходять.

Ц і с а р

Ну, хоч би як було, а наша перемога,

Розбиті вороги тікають якомога.

Стоїть порожній трон — зрадливеє добро.

У пишних килимах блищить на все шатро.

В повазі цісарській ми будем тут чекати,

Поки прийдуть до нас народу депутати.

Утішні вісті вже ідуть з усіх усюд:

Все втихомирилось, до нас прихильний люд.

Хоча зв'язались ми в бою з чарівниками,

Проте подужали ми власними руками.

Буває, в боротьбі випадком пощастить:

На ворогів згори каміння й кров дощить,

Печери загудуть од громового хору,

Дух в'яне в недруга, а в нас росте угору.

Подоланий терпить наругу і хулу,

Звитяжець-гордівник до неба шле хвалу.

Вторує все йому, покірне і слухняне,

«Те Deum laudamus»[254] з мільйонів глоток гряне.

Та в цей врочистий час я радше зазирну

Смиренно у душі своєї глибину.

Хай замолоду принц недбало час гайнує,

Дійшовши повних літ, його він оцінує.

Із вами чотирма до спілки я стаю,

Щоб правити в дому, в дворі і всім краю.

(До першого).

Ти, князю, всі війська розсудливо розставив

І в вирішальну мить геройськи їх направив;

Нехай і в мирний час твій досвід їх навча:

Тобі, фельдмаршале, вручаю я меча.

Ф е л ь д м а р ш а л

Так, вірна армія спасла тобі корону

І пильнуватиме твоїх земель кордону.

Вбезпечим супокій та й будем пити мед,

У замку прадіднім справляючи бенкет.

Тоді з оцим мечем я побіч тебе стану,

Твоїй величності являючи пошану.

Ц і с а р

(до другого)

Ти смілий чоловік і ввічливий разом,

Будь оберкамергер, керуй моїм двором.

Двірською челяддю нелегко управляти,

Не служать, як би слід, через одвічні звади.

Ти прикладом своїм зумієш напутить,

Як цісарю й двору належиться годить.

О б е р к а м е р г е р

Я буду діяти по загаду царському,

Сприяти доброму, не шкодити й лихому,

Буть щирим і прямим, без хитрости й крутні;

Ти не зневіришся, володарю, в мені.

А перед учтою мені дозволиш потім…

Подать тобі води у тазі щирозлотім

І персні потримать; ти руки освіжиш,

І врадує мій зір твій вид іще світліш.

Ц і с а р

У мене сила справ, і зараз не до свята,

Але попереду ще радощів багато.

(До третього).

Ти будеш стольником — за ловами гляди,

Піклуйся птичнею, в фільварках лад веди;

Я обиратиму улюблені потрави,

А ти по всякий час пильнуй своєї справи.

С т о л ь н и к

Я з радістю готов томитися постом,

Поки величності не вдовольню цілком.

Настачим з кухарем тобі всього до строку,

Далеке зблизимо, прискорим пору року.

Та їжа рідкісна тебе не приверта.

Тобі понад усе здоров'я й простота.

Ц і с а р

(до четвертого)

Коли вже в нас якось про учти тільки й мови,

Ти будеш чашником, юначе мій бідовий!

Ти пильно дбатимеш, щоб наші погреби

Смачними винами повніли щодоби,

Та щоб не втратити високої довіри,

Сам у веселощах завжди дотримуй міри.

Ч а ш н и к

Мій пане, честь таку приймаючи, юнак

Стає мужчиною, незчуєшся і як.

Бенкету славного чекаючи терпливо,

Я цісарський буфет обставлю напродиво,

Надбаю посуду — все злота та сріблá,

Тобі ж я виберу бокал з тонкого скла,

Зі скла венецького, що дивну силу має[255] —

Вино в нім кріпшає, проте не оп'яняє.

Звіряймось сміливо на дію чудо-чар,

Та здержливість твоя — то ще цінніший дар.

Ц і с а р

Усе, що я сказав у цей момент важливий,

Як істину святу надійно сприйняли ви,

На слово цісаря ви можете вповать;

Та є в нас грамоти, і підпис, і печать,

Щоб слово ствердити. А ось, мов нарочито,

Сановний муж іде цю справу докінчити.

Увіходить   к а н ц л е р - а р х і є п и с к о п.

Ц і с а р

Коли в склепіння пруг останній камінь ліг,

Говорить чоловік: «Я дім навік воздвиг».

Ось четверо князів; ми міркували пильно,

Як нам двірські діла уряджувати спільно;

А для провадження державних суто справ

Собі я п'ятеро довірених обрав.

Маєтностями ви усіх затьмить повинні,

Тому й поширюю я ваші володіння,

Всі дóбра зрадників між вами поділю,

Вас можновладцями потужними зроблю.

Даю вам привілей збільшать наділи віном,

Міньбою, куплею чи іншим правим чином;

Вживайте повністю всіх вольностей і прав,

Що здавна наш закон князям удільним дав:

Хай вашим присудам скоряються підданці,

Не апелюючи до жодних більш інстанцій;

Нехай подушне й чинш ідуть вам звідусіль,

Карбуйте золото, беріть руду і сіль.

За вірну службу вам подякувати маю,

Тож вас до зверхника найближче підіймаю.

А р х і є п и с к о п

Ми вдячні глибоко за все, що дав ти нам!

Підсилюючи нас,