Читати книгу - "Снігові іскри, Кіра Леві"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Думаю, я швидко навчуся... — її голос пролунав трохи тихіше, ніж зазвичай, але в ньому відчувався виклик.
Максим усміхнувся, легко стиснувши її талію. Олеся навіть не встигла відповісти — він підхопив її на руки, і вона мимоволі скрикнула від несподіванки, а потім розсміялася.
— Максиме! Ти ж не збираєшся нести мене через увесь двір?
— А чому б і ні? — впевнено відгукнувся він.
Вона обійняла його міцніше, відчуваючи, як серце вистукує божевільний ритм.
— Ти божевільний!
— Я твій чоловік, жінко!
Він переступив поріг, і двері за ними зачинилися, закриваючи за ними темне березневе небо.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Снігові іскри, Кіра Леві», після закриття браузера.
