Читати книгу - "Бути другом, Інна Турянська"

Пілот теж на мить відірвав погляд від свого краєвиду та поглянув на світлину. 

— Красива дружина. А діти є?

- Є. Син. Через кілька днів йому виповниться рік.

— Якраз встигнеш на день народження. У тебе коли літак…післязавтра?

Повернутися додому! Ось чим жив Степан всі ті місяці, знаходячись в Африці. Зрозумів, що втікати від сім'ї було помилкою. Війна не зцілить його. Лише любов і молитви його дружини завжди тримали його живим. Більше ніколи він не поїде від неї та сина, не залишить їх. Більше ні. 

Знову заплющивши очі, уявляв Діну; вона сидить з блохастиком на руках, поруч в ліжечку дрімає Ален. Її сміх дзвенить, як річкова вода. Він підходить до неї…намагається торкнутися, але цього разу вона не зникає, а зникає він сам. Вона наче не бачить його. Він бере її за руку, цілує в губи…а вона …вона його не помічає…далі сміється, а він важко дихає. Намагається заговорити, але губи лиш беззвучно ворушаться, звуки переростають у крик, але вона не чує. Продовжує  сміятися, а він все далі і далі віддаляється. Світ навколо темніє, наче сонце несподівано згасло…наче світ перестав існувати і все зникло… запанувала ніч…темна, непроглядна і глуха…Він вже не бачить її, не чує, так само як і себе…. Немає нічого, лише темрява і порожнеча.

###

Дякую, що продовжуєш читати). Якщо подобається книга, то дай знати про то автору)) подай якусь ознаку життя, так би мовити)). А я подам ознаки життя чи не життя Степана Морозного)) Як думаєш, що з ним? І не забудь ткнути зірочку, якщо ще це не зробив)). Дякую