Читати книгу - "Невідома планета, Олександр Кваченко"

— Зрозуміло. Дякую за діагностику та лікування піду я працювати. А де Ліка?

— Спить.

На ранок всі займалися своїми справами я поїв, провів тренування, переглянув чергу навчання баз і мене викликав Тех.

— Вітання. Сьогодні треба з'їздити на базу фермерів, я за ніч підготував усі матеріали їм на продаж. Збирайся, захопи Джо, настав час йому в форт перебиратися, тут мало що йому роботи. За пів години зустрічаю на вході на сьомого поверху.

— Збираюся. - через відведений час ми вже вантажилися на глайдери та вирушили в дорогу.

Добиралися ми довго, це не те, що на кораблі пересуватися, і надвечір були на місці, але нас ніхто не зустрів. Все було відкрито, і ніхто не відгукувався по зв'язку і не відповідав на запити, але світло в коридорах бункера горіло. Пішли вони звідси, чи що. Дивно, збиралися ж залишитись, та й світло горить.

— Тех, що тут трапилося? - він запустив розвідник при підході до бункера і зараз той залетів усередину.

— Схоже, тут усіх убили. - і скинув мені трансляцію з розвідника. У коридорах лежали люди. - Джо залишайся тут, ми з Міком перевіримо все усередині. Усі глайдери ставлю на оборону периметра. Якщо будуть проблеми відходь усередину.

— Прийнято. - відповів він і попрямував обладнувати собі позицію. А кіборг подався вниз, я пішов за ним. У тунелі бункера місцями мерехтіло світло і лежало кілька людей, десь за двадцять метрів від входу.

Підійшовши ближче і при цьому розшукав якихось дрібних звірят, що бризнули на всі боки від трупа, Тех підняв тіло і перевернув його на спину. Чоловік у віці, сліди нашийника на шиї. Через сильні опіки обличчя його важко впізнати. Чим це його?

— Рухаємо далі! Поворот до системи керуванням базою метрів за сто п'ятдесят, там є система відео спостереження, можна буде подивитися, що тут сталося — я присів біля трупа і придивився до загиблого. Крім опіків, на тілі було безліч слідів укусів від дрібних тварин, але ось що дивно... У районі серця виднілася пропалена рана дивної форми.

Дивно, навіть на думку так відразу нічого не спадає, якою ж зброєю можна завдати таких пошкоджень. Далі наш розвідник почав зустрічати трупи, вони траплялися все частіше і частіше, ніби всі мешканці селища вирішили втекти в одне місце, і тут їх наздогнали. І майже кожен з колишніх рабів мав відмітку у вигляді пропаленої рани зі спини. Хтось вирізав бідолах ще до того, як вони обжилися.

— Це схоже на геноцид рабів, схоже ватажок банди найняв когось для зачистки старої бази, або місцеві розборки.

Відійшовши від чергового трупа, по дорозі розглядаючи мітки на стінах від цієї зброї, замислився. Якась хрінова картина виходила. Навіщо комусь посилати вбивцю, здатного поодинці зачистити базу. Навіщо знищувати всі сліди та свідків.

— Тех у мене є теорія, чому тут усі вбиті, можливо сюди повернулися за чимось, що дуже цінно і його треба або терміново забрати, або знищити. Те, що ми не знайшли, коли минулого разу були на базі.

— Або вони вже все забрали та й пішли. - запропонував свій варіант кіборг. – чи чекали на нас.

Розвідники продовжували перевіряти кімнати, але живих не було, ми вже пройшли майже в самий кінець бази до центру керування, залишалися склади та кімнати персоналу. Раптом позаду один із «трупів» заворушився і встав. Пролунав голос.

— Ну, привіт Міку. Ось ми й зустрілися. - тіло виглядало дивно в обносках комбінезона.

— Ти ще хто такий? – відповів я.

— Ти мене що не впізнаєш, це я Грон ти вбив усіх моїх соратників і зруйнував все те, що я так довго збирав і створював. - почав підійматися ще один "труп".

— Що ти хочеш. - запитав Тех, але той його ігнорував.

— За все це ти помреш. А потім я знищу твою команду, корабель буде моїм та вся планета буде моєю. Ха………- у грудях робота, загримованого під труп, виявилася дірка від пострілу Теха. Схожий на нього андроїд я знайшов на базі, що висів на стіні дев'ятого рівня.

— Схоже, це запис. - ствердно сказав кіборг. - Нас тут чекали. Напевно, до того моменту, поки ти не заговорив вони лежали в сплячці, це засідка. - навколо почали піднімалися ще "трупи" - Вогонь.

Ми почали стріляти в тих, хто «ожив», з трьох з чотирьох влучень вони вже не вставали.

— Відходимо, швидко! — наказав Тех, одночасно врубуючи силове поле. - Мік, треба негайно вибратися назовні!

Я теж увімкнув поле і почав перевіряти шлях відходу в глибину бази, трупи продовжували вставати. Якісно тут все було замасковано.

Раптом одна зі стін вибухнула шматками металу і пластику і з її пролому вискочили два кіборги, захищені силовими полями та з клинками. Подібні вони були на побиту статую темного кольору. Вони розділили нас із кіборгом у коридорі.

— Це ж карателі. - почув я здивування від Теха - Відходь у глиб бази, я спробую впоратися.

Він відкрив вогонь по них, а іншою рукою витягав абордажний ніж. Постріли й кіборгів огорнула хвиля спалахів.

Ті одразу ж кинулися на нього. А зі зруйнованої кімнати почали з'являтися ще «трупи» андроїди з холодною зброєю.

— Ти помиратимеш повільно і мені принесуть твою гол… ву… бах, бах, упав «труп» на підлогу, а інший почав далі видавати звуки. - я буду…. І …. ват… ся …на….т …. до ..ой .. га .. за …. . пук……і …..м… – щось не працює і я добив залізяку. Але вони й далі лізли з кімнат. Тех продовжував відбиватися від кіборгів, що насідали на нього. Я йому вирішив допомогти та кинув у спину його супротивників плазмову гранату. Пролунав вибух, відразу ж почала обвалюватися стеля і стіни тунеля, я виявився відрізаний від Теха, схоже тут погано будували. Але при обвалі помітив, як він вже добивав одного, відкинутого йому під ноги вибухом, завдяки гранаті перевантажилось його силове поле.

— Відходь углиб бази. – радив кіборг.

З сусіднього зі мною приміщення вискочив така ж статуя з клинками та кинулась на мене. Робот, змахнувши клинками, обрушив на мене всю свою зброю, затиснуту в маніпуляторах, але на його шляху з'явився силовий щит мого скафандра. Це врятувало мене та відкинуло далі коридором на підлогу. Він підскочив і намагався продавити поле. Я стріляв і ефекту не було, все рикошетило. Лежачи на підлозі, зміг підбити йому ноги, він похитнувся і почав завалюватися на підлогу.