Читати книгу - "Фантастичне кохання (збірка романів), Ангеліна Кріхелі"

Всі можливі збіги з реальністю є випадковими.

Стоячи в довгій черзі аеропорту, він уперто дивився в одну точку. Розглядатися заборонено. Роботи так себе не поводять. Ніякої цікавості. Ніяких інтересів.

Свербить за лівим вухом. Треба терпіти. У роботів такого не буває, нічого не свербить, не болить, не заважає, не роздратовує. Скоро вильот. Там коротка "мертва зона". Зачекати б найкраще.

Хтось пройшов повз. Хтось безликий. Тупнув плечем. Правильно. Не відчувати. Добре засвоєна команда: повернутися і посміхнутися.

Слухняно повертаючись, Алекс розтягнув губи в механічній посмішці, уважно стежачи за своїми думками. Їх не повинно бути. Він пам'ятав про це. Але на цю секунду трохи не дотримав одного з найбільш важливих правил виживання. Тому що його погляд, розгублено пробігши безликим беземоційним натовпом, раптово наткнувся на неї.

Красива. Доглянута. Класичний штучний інтелект. Або чип. Він все ще плутався у визначенні з першого погляду за зовнішніми ознаками. До краси звик. Усі майже ідеальні зовнішньо. Тоді що випадає? Ось воно! Знову! Її очі.

Вона оглянула простір і теж майже непомітно напружилася всім тілом. Ага, теж побачила! Спостерігає. Але обертатися не можна. Не можна видавати одне одного.

Цікаво, який у неї рейс?.. Стоп, думки! Контрольний пункт.

Може, батьки малі рацію, і це нарешті вона? О Боже, яке щастя!