Читати книгу - "Мамин син., Николь Лебидь"

глава 1.

Глава 1.

 

Давай, ти завтра не підеш на пари! А як це? Просто завтра мама рано вранці їде на роботу і ми вільні цілий день. У тебе серйозні пари в інституті ?

Наступного дня Ангеліна зібрала рюкзак і спустилася на перший поверх.

Роман відкрив двері і підніс вказівний палець до губ.

Тебе ніхто не бачив? Я наче миша!

Роман був середнього зросту, трохи повненький з відкритим добрим лицем. Він відкинув хвилясте волосся і запросив Ангеліну у вітальню.

Ангеліна знає Романа з дитинства вони росли фактично разом, жили в маленькому будинку старої будови на чотири сім’ї. Сусіди знали один одного и ходили в гості по різні дрібнички. Мама Романа викладала в  інституті і крім того обіймала посаду завкафедрою. Коли Роман отримав атестат, вона намагалася прилаштувати його в свій інститут, навіть на свою кафедру, але він відмовився. Він начебто погодився, але насправді заніс документи в Університет на геодезичний факультет і поступив не завдяки мамі, а всупереч власними силами. Вона була владною жінкою і в той же час доброю людиною. Якось Ангеліна з Романом, йшли до школи, морозний зимовий вітер збивав з ніг, сніг заліплював очі тоді ця маленька тендітна жінка встала попереду приймаючи на себе вітер, а ми з Романом ланцюжком йшли за нею. Не знаю чи закривала вона нас від вітру, але усвідомлення, що тебе прагнуть захисти допомагало і здавалося ніби сніг з вітром оминали тебе.

Дивно, але наші спогади асоціативні і таки маленькі деталі стають лакмусовим папером для нашого сприйняття людини.

 Ангеліна з Романом послухали музику потім він з захватом розповів про студентську геодезичну експедицію. Пройшли в його кімнату, де на книжковій полиці лежали породи, привезені з експедиції. Серед них виділявся залізний колчедан або залізна руда. Ангеліна взяла до рук камінь чорного кольору, якій переливався на сонці різними барвами веселки.

Найголовніше в середині каміння, колчеданова руда - це мінерал, який поєднав залізо, мідь, пірит з якого отримують сірку то сірчану кислоту. В середині може бути дорогоцінний метал або поряд з  місцевістю, де ми його знайшли. Ти уявляєш яка багата наша Україна! Не буду тебе грузити подробицями опису користі для промисловості і тим наскільки це важливо для держави. - Нажаль мене вмовляють віддати чи продати журнали наших досліджень олігарху причому обґрунтовують, це тим, що вони скоріше ніж державні установи зможуть освоїти розробку корисних копалин, в них є ресурси матеріальні і людськи знайдуться за достойну оплату. Хтось з моєї команди доклав йому про наші знахідки. Я хочу щоб ці поклади належали державі і людям. Але ви лише студенти, як достукатись до високопосадовців, які могли би фінансувати ваш проект розробки родовищ. Що мама говорить з цього приводу, може вона допоможе? Маму не хочу грузити своїми проблемами, вона хворіє, але все ще ходить на роботу: жаліється на слабкість, запаморочення. Треба провести обстеження.

Роман знизив плечима.

Я їй говорив, але вона вся в роботі і немає часу на себе. Це неправильно! Наполягай, умовляй поговори, як син, придумай аргументи, - підсумувала Ангеліна. Ти права, треба спробувати, вийде чи ні, але я ще раз переговорю з нею на рахунок обстеження.

Говорять, що немає дружби між хлопцем і дівчиною. А у Ангеліни з Романом була справжня дружба. Вона знала, що в любий час і з любого приводу може звернутися до друга, який вислухає, допоможе словом або ділом.

Він тихенько включив музику, щоб не почули сусіди. Ангеліна сиділа в кріслі, похитуючись в такт пісні не відриваючи погляд від екрану телефона, а Роман щось перебирав у книжковій шафі.

Вчора, коли Ангеліна поверталася додому зіткнулася з Романом і його дівчиною.

Надя! Представилася дівчина. На Ангеліну дивилася трохи повненька, мила дівчина з товстою косою. Вона ніжно тулилася до Романа, ніби шукаючи захисту.

- Розповідай, у вас з Надею серйозно?

- Як ви познайомились?

- Надя затрималась на лабораторній: вийшов з ладу вимірювальний прилад.

Я запропонував допомогу, виявилося, що перегорів запобіжник. Вона закінчила виміри, здала лабораторну. Почало темніти, дівчина здалася мені такою милою, що мені захотілося її захистити. Одним словом я провів її додому, а далі завертілось, ми знайшли точки дотику з різних питань, в один момент мені здалося, що я її знав завжди. А її парфуми, я би їх впізнав з закритими очима, поміж всіх інакших.

Але зараз вона хоче від мене дитину! Це коли в мене на носі захист диплому, потім експедиція, можливо державного значення.

- На мою думку, якщо жінка хоче від тебе дитину – це прояв довіри і любові до тебе, як до чоловіка. Зупинись, а якщо буде не запланована вагітність ?

Треба думати, зараз багато засобів, щоб запланувати вагітність. Зрештою я чесно висловив Наді свою думку. Заспокійся, я тільки поцікавилась. Запитання – відповідь, а далі вирішуйте самі. А як твій Олег?  Час від часу приходить СМС-ка- від коханого . Він зараз проходить службу на кордоні з Білорускою республікою . Пише що скучає не завжди може посилати повідомлення . У Ангеліни затремтіли руки і на щоках появився рум’янець. Почекай Олег вийшов на зв'язок. Живий, слава Богу! Боже, сонечко нас перекинули на інший напрямок, - голос Олега тремтів і чути було кроки, наче він говорив на ходу. Зараз попереду мене іде пацан у якого на наплічниках написано маркером:

«Боже, якщо я помру молодим, забери мене до Раю, бо в пеклі я побував».

 Якби ти знала як я хочу доторкнутися до тебе, відчути твій запах не в спогадах, а наяву . Більше нічого не можу сказати ти сама все розумієш.

Молюся за тебе милий. Нехай ця молитва долетить до небес і повернеться до тебе з благословенням. Коли тебе немає зі мною поряд, я подумки розмовляю з тобою. Я це відчуваю. Вибач не можу більше говорити. Як я скучаю за тобою! ‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍