Читати книгу - "Мамин син., Николь Лебидь"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Глава 4.
- Тебе не викликали в поліцію?
- Ні,- Ангеліна наче прокинулась.
Ішов дрібний весняний дощ, насичуючи землю вологою, своїми краплями обсипаючи пелюстки перших квітів, що прокинулися після зимової сплячки.
Не викликали, але погодься дуже дивно, що Роман лежав у ванні одягнутий,Навіть якщо припустити, що по душевній доброті поступився ліжком гостям, для чого включив воду?
Він не міг сам включити воду.Олесь замислився.
Може друзі пожартували? Але від води він би протверезів. Схоже, що його поклали у ванну вже мертвим або ні в такому положенні на боку і одну руку закинув під голову міг лягти тільки самостійно. Багато незрозумілого і такого що не піддається логічному поясненню. Я тут подумала, що він прожив коротке життя під материнськім пресом.Мама вела його по життю за руку і після її смерті, коли вирвався на свободу, він не знав, що робити з тою свободою, не вистачило характеру вигнати гостей.
Долю не обманеш, а зараз аналізувати події просто безглуздо.
Спочатку Ангеліні було страшно проходити повз опечатаних дверей Романа.
Але пройшов час і туди заселилися нові мешканці. Вони були непоганими людьми, але зовсім чужими. За знайомими дверима появилося нове життя. Через пару років Ангеліна з сім’єю переїхала в інший район, новобудову, де обросла новими знайомими.
Пройшло відчуття болю від втрати близького друга, збереглися в пам’яті тихі довірливі зустрічі, де можна було просто мовчати і при цьому відчувати себе комфортно.
Епілог.
Настав час народити Наді і Ангеліна стала хресною мамою маленькому Ромчику.
Таким чином зв'язок з Романом залишився на все життя.
Кінець
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мамин син., Николь Лебидь», після закриття браузера.
