Читати книгу - "Лисиця-мандрівниця та подорожній кіт, ГраНат"

Лисиця мандрівниця та подорожній кіт Віршоване оповідання-абетка

 

 

 

Лисиця рудохвоста та пересічний кіт

Водилися віддавна, братались купу літ.

Жили не бідкували, тулилися в норі,

Надворі полювали птахів і гризунів.

 

 

Томилися, зітхали, все марнували час,

Мрійливо мандрували деінде раз у раз.

Ліси долали й гори, річками йшли убрід

Лисиця-мандрівниця та подорожній кіт.

 

 

Ворон удвох лічили,  все били баглаї,

А зимно як надворі – то криком хоч кричи.

Відтак заїла друзів справжнісінька нудьга –

Відправитись у мандри й з’явилася жага.

 

 

– Куди б попростувати? ­– запитує кума.

– Казна-куди, не знаю, рушаймо навмання.

­– Гайда у гори, коте! Я там була у снах.

– Тож пішака в Карпати? Подумай попервах!

 

– Не бійся! Якось буде, невже ми простаки?

Ходімо, любий друже, спочатку до ріки.

Місточок перейдемо, й одразу там шосе,

Кудись той шлях далекий урешті приведе.

 

А вздовж дороги знаки, покажчики, табло.

– Не вмію я читати! – Отож, бо і воно!

– Куди Карпати, лиску? – Та звідки ж знаю я!

 – Вертаймося до лісу! Безграмотність – біда!

 

Тут невідь звідки взялися вовчисько і ведмідь,

Їх на узліссі мудрощам сова премудра вчить.

Обізнані й серйозні, у лапах кілька книг,

Вірші читають вголос, вчать рими мимохідь.

                                            

– Навчайтесь щонайшвидше! –  порадив хижим вовк. –

Бо мандри неписьменних –  то привід для тривог!

– Аби маршрут свій знати й покажчики читать,

Вам букви всі годиться від Аа до Яя узнать.

 

– Вивчайте дивні літери й доводьте до пуття,  

– Та де там! Вовче, книжка ця, напевно, непроста.

– Візьміть абетку, хижаки, у тітоньки сови,

Там всі домують літери, їх в книжці – 33.

 

Сова почула бесіду й прожогом до дупла,

Абетку заповітну тож звідтіль вона взяла.

Карбуйте, друзі, алфавіт – це ключ до світу знань!

Читання вам розкриє шлях до мрій та поривань.

 

                                             Аа

 

 

Взяли Абетку хутряні та рушили в похід,

Лисиця-мандрівниця йде й крокує слідом кіт.

Уздовж шляхів асфальтових акацій аромат,

На Аа у книжці височить вершина Арарат.

 

Сміливо пік цей підкорив звитяжний альпініст,

Всім безкорисливо поміг шляхетний альтруїст.

Адресу пише на листі мрійливий астроном,

Заносить  астероїд він в космічний свій альбом.

 

 

 

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍