Читати книгу - "Космос, Танічка няв"

Цей будинок уже давно зник із карти міста. Дивно, адже на ньому досі є табличка з адресою: неушкоджена, навіть має якийсь свіжий вигляд, неначе її почепили лише десять років тому. Називати цю хатку будинком, це, звісно, непотрібна гіперболізація, але що поробиш. Вона колись мала чималу присадибу, яка тоді точно була охайною і миловидною, не те що зараз. У наш час із-за кущів ледве можна побачити її обриси: покоцаний невисокий металевий паркан у сіточку із дроту. Від входу витоптана тоненька стежечка, яка не заросла лише завдяки безхатькам та підліткам із алкоголізмом. Подвір'я поросло плющем, там розлослися кущі й бур'яни і залишилося лише декілька старих дубків із їхніми засохлими гілками та здоровенним корінням. Схоже, колись тут був, чи то сарай, чи то тин, проте зараз видно просто купку цегли і бетону, про історію якої треба лише здогадуватися. Ми впевнені, що колись тут був гарненький садок, та зараз замість чорнобривців тут просто купа сміття.

Вхід до будиночка заколочений дошками, прикрашеними розірваним ганчір'ям. Дах давно вже всіяний дірками і не вберігає від жодних сонячних променів та дощів-снігів. Стеля поєдналася із підлогою, а та, в свою чергу, із землею. Проходи між кімнатами уже набагато ширші, ніж були до цього, а стіни швидкоплинно осипаються. Дерев'яні віконні рами поступово відпускають на волю фарбу і самі гниють, а вибиті шибки розкидані поміж іншого непотребу. 

Що ж, тепер тут все має такий вигляд, хоча колись тут вирувало життя і була власна історія. Всі думали, що надалі у цій хатині будуть люди, проте навіть її самої не зосталося на цьому світі. А початок кінця був такий:

У Квітки та Тичинки народилася дитина: маленька дівчинка із білою, як вечірня зоря, шкірою. Усі її любили, адже не любити її було неможливо. Вирішили їй дати ім'я: чарівне, дивовижне і більше, аніж просто доленосне - Зірка. Вона, неначе аж у самому материнському лоні, ще із найперших своїх днів знала, що обов'язково має принести у цей світ щось прекрасне.

Минали роки, росла дитина, а її шкіра зовсім не змінювалася. Бліда-бліда, немов відблиск сонячного зайчика. Відростила собі довгу золоту косу, яку заплітати мали честь лише мама дівчинки, бабуся та найкраща подруга. Мала блакитні очі, рожеві пухкі губи, голосочок-дзвіночок, а сама була худенька й струнка, що на таких зазвичай кажуть "берізка". Звісно, ще багато було варіантів її прізвиськ: лялечка, принцеса, Дюймовочка, картинка, проте її справжнє ймення, Зірка, перевершити не зміг ніхто й ніколи.

Дуже хитрим росло це дівча. Завжди вона могла знайти що в кого нишком поцупити, а потім ходила із грайливим поглядом і тільки чекала, коли ж хтось помітить крадіжку. Любила сільничку та цукорницю місцями міняти, або ж сама пересолювала чай та солодила борщ, а потім йшла та об'їдалася цукерками досхочу. Любила потайкм сьорбати пінку з батькового пива і домальовувати на вуличних плакатах усім хвостики та ріжки. "Позичати" у мами сигарети, а потім продавати поштучно за 7 мармеладок старшокласникам у школі вона теж любила. Та й загалом, далебі, вона ніколи ні про що не шкодувала. Була дитиною, а поводилася неначе десятикласник у пубертаті.

Із настанням ранньої юності нічого в ній не змінилося. Хіба що бешкетувала трохи менше, але дорослішання Зірку застало не так, як хотіли того усі. Вже почалося статеве дозрівання: виросли груди, грають гормони і хочеться пригод із романтичною вечерею. Почала підлітка ходити на побачення та хлопців за носа водити. Бісики вона пускала усім, а всі, в свою чергу, пускали їй її у відповідь. Дівчина ду-у-уже любила гарненько облаштовувати свою кімнату, а тепер і геть напружуватися не треба: кавалери радо зносять їй усі бажанки і тягають шафу й стіл по кімнаті, як тій безтурботній принцесі заманеться. Весь її покій був уквітчаний серцями парубків, усюди була ніжна кераміка та різноманітні вазочки й горнятка. Всюди були гарненькі хустки та прикраси: біжутерія та підроблені перли - найдорожче та найгарніше, що змогли купити прихильники дівчиська. А Зірка й непроти, вона на коштовність речей тільки на турецьку Пасху дивилася. Ходила перша краля у серцях мільйонів і за чашечкою чаю з молоком складала собі графіки побачень:

‘‘ПОНЕДІЛОК

12:35-12:45 - стрельнути сіжку в Барвінка

14:37-15:00 - на каву із Тополею

15:16-17:49 - випити бейліс із Хмарою

18:09-22:22 - побачення із Нарцисом‚‚

І це ви ще не бачили того, що у неї в п'ятницю відбувається.

Молодість - це друге ім'я цієї чудо-дівчини. Вона елегантно п'є джин-тонік із подругами та юнаками та проводить дебати сама з собою стосовно того, із ким краще втрачати цноту. Та все ж, попри усі бешкети і розбиті серія, Зірку любили всі: і дорослі, і парубки та паробочки, і малі. Те, з яким сміхом вона кидала виклики цьому життю поважали навіть бабки із під'їзду з сусіднього району. Оселя дівчини теж мала цікавий побут: підлітка зранку йшла до школи, а поверталася вже, дай боже, вночі, а не наступного ранку; бувало, що поверталася додому вдень лише для того, аби поставити квіти у горщик, а потім знову зникала. А що школа? А за неї перейматися не слід, адже наша героїня мала дуже красиві оченята. І найголовніше, що слід додати: вдома Зіронька перебувала не лише коли спала, а й коли із колежанками ворожила на картах таро та проводила спіритичні сеанси! Одного разу, вони усі змогли зв'язатися навіть із герцогом Фікусом ІІІ... 

Наступна стадія дорослішання юної леді уже мала інтимний характер. Поки її батьки, Квітка і Тичинка, сумлінно працювали на виробництві, щоб сплатили тій навчання у коледжі, в їхній скромній оселі, в нескромній кімнаті їхнього чада, відбувалися втілення найрізноманітніших сексуальних фантазій. Але не подумайте, ця розпусниця задовольняла свою хіть лише перевіреними варіантами. Алгоритм був такий: спочатку кандидат має провести із дівчиною чотири побачення, а її подруги спостерігають за ним та перевіряють на наявність загравань до інших осіб жіночої статі. Якщо ця частина відбору проходить успішно, то відбувається просвітницька частина. Надалі ж огляд і, як результат - день у спальні. Після цього все дуже просто: ведеться активне обговорення всього із подружками, рекомендації чи навпаки стосовно цього хлопця і кінцевий вердикт у вигляді рішення, чи це була одноразова акція, чи наш персонаж заслуговує на повторні сесії.