Читати книгу - "Уроки поцілунків, Черрі"

Джісон задиханий, розпашілий і надзвичайно розгніваний без стуку вривається до кімнати Мінхо. І юнаку на мить стає трохи шкода через свій вчинок, адже кращий друг здригається від страху, побачивши несподіваного гостя у своїй кімнаті. Він піднімає здивований погляд на Джі, який впирає руки в боки, неначе ревний чоловік.

— Що з тобою? — Хо піднімається з-за столу, де робив один з багатьох студентських проєктів, і підходить ближче до Джісона.

У нього надзвичайно стурбований вигляд, що змушує парубка судомно видихнути, відводячи погляд у бік. Джісон вже встиг пошкодувати про свій імпульсивний вчинок, і зараз йому трохи соромно і хочеться втекти. Дуже швидко і дуже далеко втекти. Але натомість він залишається на місці, неначе підошви його конверсів прилипли до підлоги.

— Я просто... Не знаю, як сказати... — бурмотить собі під носа, не розуміючи чи чує Мінхо те, що він каже.

— Соні, глянь на мене, — лагідно просить юнак, зупиняючись за два кроки до нього. І Джісон піднімає на Хо присоромлений погляд. — Скажи мені, що сталося, і чому ти прибіг сюди настільки рішуче налаштований?

Джісон збирає всю свою сміливість до купи, швидко випалюючи:

— Я хочу, щоб ти навчив мене цілуватися!

— Що?! — Мінхо майже кричить від здивування, змушуючи Джісона втиснути голову в плечі. — Соні, навіщо тобі це?

— Просто я хочу запросити одну людину на побачення, але зовсім немаю досвіду в чомусь такому, — він тараторить, не дозволяючи Мінхо й слова вставити. — І боюся він посміється з мене, якщо я скажу, що ніколи з ніким не цілувався, — Джісон відчуває, як тепло розливається його щоками, і шиєю. Схоже він зараз подібний на стиглий томат. Але відступати занадто пізно.

— Послухай, Хані, — Хо лагідно бере його руки в свої, підводячи до ліжка, куди вони сідають, — якщо цей телепень сміятиметься з тебе, то кинь його, а ще краще взагалі не йди на побачення з такою людиною.

Обережність його слів, аж ніяк не гасить запал хлопця. Джісон навпаки ще більше прагне навчитися, щоб не осоромитися на першому серйозному побаченні у житті. І щоб зараз не казав Мінхо, природна впертість парубка бере гору.

— Я розумію, якщо ти не хоче, — він трохи насуплюється, але продожує набагато спокійніше: — Це нормально. Я б напевне теж не захотів цілуватися з кимось таким недосвідченим, як я — Джісон відчуває, як сором заливає щоки ще більше.

От дурень, і нащо прийшов з чимось таким до Мінхо. Треба було уроки на YouTube глянути та й все, а не прибігати у відчаї сюди. Він все більше і більше заганяє себе у прірву невпевненості, під м'яким поглядом кращого друга.

— Ам, ти знаєш, — Джісон піднімається зі свого місця, нервово потираючи шию, — я краще попрошу Чані-хьона з цим допомогти, — юнак розвертається на вихід, але Мінхо легко зупиняє його хапаючи за зап'ястя.

— Я не казав, що я проти. Твоє невміння цілуватися геть не відштовхує мене, — на обличчі Хо з'являється широка котяча усмішка, яка змушує Джісона відчути теплоту в грудях. — Просто ти здивував мене своєю просьбою. Тому сідай, і зараз гуру поцілунків, тобто я, розповім і покажу тобі все.

— Ця ідея вже не здається мені такою привабливою, — буркоче Джі, слухняно повертаючись на своє місце поруч з Мінхо. — Але просвіти мене, великий майстер поцілунків, — хлопець кидає глузливий погляд на Хо, який починає хіхікати, а за ним і сам Джісон сміється.

Вони регочуть кілька хвилин, хапаючись за плечі один одного, щоб не звалитися з ліжка. Вся ця ситуація назвичайно комічна і нервова. Мінхо зупиняється першим, витираючи з куточків очей сльози. Джісону ж треба трішки більше часу, але навіть коли хвиля веселощів минула, юнак всеодно трішки посміюється. Він вивчає усміхнене обличчя кращого друга і розслабляється. Це ж його Мінхо, нема чого боятися.

— Окей, — Хо плескає в долоні, а хлопець трохи напружується. — Перше правило поцілунків — ми використовуємо лише наші губи, Соні, — він обводить пальцем свій рот. — Ніяких зубів, бо це буде не надто приємно для вас обох. Друге правило, — хлопець загинає пальці, за якими Джісон уважно стежить, — слідувати за партнером, віддаючи йому ініціативу. Тобто, ти сам зрозумієш, у якому напрямку маєш рухатися. Твоє тіло не дурне, Хані, воно знає, як для тебе краще, — він всміхається і замовкає.

— І це все? — через кілька хвилин тиші здивовано питає Джісон, не вірячи що все насправді так просто. Хлопцю здається, що Мінхо чогось не договорює.

— Так. Можемо відразу перейти до практики, якщо ти не проти, — хлопець досі щиро всміхається, змушуючи серце Джісона танути.

Він знає, що навіть, якщо зробить щось не так Хо не посміється з нього, а навпаки підкаже, як зробити краще. Мінхо завжди був його підтримкою і розрадою. Він був найкращим другом Джісона, і зараз хлопець замислюється чи не зміниться між ними щось після поцілунку. Таке спадає йому на думку лиш тепер, після всіх незручних розмов, які були кілька хвилин тому. Але Джі заспокоює себе тим, що вони знайомі надто давно, і один чи два поцілунки не зроблять погоди.

— Я хвилююся, але окей, — він витирає спітнілі долоні об цупку тканину джинсів, і присувається до Мінхо трохи ближче. — Що я маю робити?

— Ну насамперед заплющити очі, — всміхається Хо, нахиляючись до його обличчя.

Юнак слухняно виконує прохання друга, і трохи здригається від легкого поцілунку у вилицю. Джісон стискає свої стегна трохи сильніше, майже тремтячими від напруження. Потім відчуває м'які губи в себе на чолі, невагомий дотик до кінчика носа і в кутику губ. Він вже готовий розплющити очі, щоб посперечатися з Хо, але відчуває чужі вуста на своїх. Джісон завмирає, як сполоханий звір, геть не в змозі відповісти Мінхо, який з ледь чутним видихом відсторонюється від нього. Серце Джісона вистукує нерівний ритм десь у вухах заглушуючи всі навколишні звуки.

— Соні, щоб навчитися, треба відповідати на поцілунок, — шепоче зі смішком, знову цілуючи в носа. — Розслабся, я тебе не з'їм.

— Я постараюся, — Джісон всміхається, хоч виходить трохи нервово, і нахиляється, ловлячи вуста Мінхо напівшляху до своїх.