Читати книгу - "Академія Буцеол. Стихійниця, Птаха"

Я підійшла до Влада і запитала:

- Що сталося?

- Моя мама захворіла, до неї приїхав цілитель, тато передав мені повідомлення через кулю.

Ми в якості засобу зв'язку використовуємо кулі, які виготовляють спеціальні люди, до речі, в академії є спеціальний факультет, де навчають виготовляти кулі. Через кулю можна говорити з людиною, записувати своє повідомлення і навіть зберігати та пересилати картинки, для кожного з цих дій існують окремі слова.

- Я упевнена, що цілитель вилікує тітку Олександру. 

- Ми з тобою поїдемо додому, від директора я отримав дозволи, тобі потрібно тільки повідомити свого куратора.

Я повернулася у свою кімнату, зав'язалася із Богданом Євгеновичем, він підійшов до гуртожитку,  я показала дозвіл, підписаний директором, потім зібрала необхідні для мене речі й ми найближчим рейсом поїхали до дядька Зоряна і тітки Олександри. 

Коли ми зайшли у двір, то біля будинку побачили дядька Зоряна, він сидить, опустив голову і обхопив її руками. Ми привіталися, Влад запитав:

- Як там мама?

- Цілитель каже, що у неї меттерейгернз.

Я закрила рот рукою, це хвороба, яка вражає кістки.

- Тепер мама не зможе ходити? - зовсім тихо запитав Влад. 

- Потрібно її лікувати ліками, зробленими з рослини телліяна, але підігрівати готову суміш має стихійник вогню, віддаючи туди частинки енергії, тоді є шанс на видужання. 

Ми поговорили і вирішили, що перевеземо тітку Олександру у місто Шімте, винаймемо будинок, де вона житиме, а я і Влад будемо навідуватися до неї. Дядько Зорян буде приїзжати, він не може покинути господарство надовго. 

Ми так і зробили, отримали офіційний дозвіл від директора на вихід із території академії. Лікування почалося.