Читати книгу - "Щоденник туриста або Кільцева по Європі, Yu Lee"

День третій

Париж, Франція

Гід нас попередила, що у Німеччині дуже гарні сніданки в готелях, але навіть так, я не очікувала побачити червону рибу, сир із пліснявою та підсмажений бекон, тому насолодились ним ми дійсно сповна, бо такого ще не бувало в трансферних готелях. 

Так як наступним пунктом був Париж, я спеціально підготувала для цієї події (через яку я і поїхала в цей тур), сірі замшеві туфлі на одинадцяти сантиметровій шпильці, доповнивше це білими джинсами і сірою (під колір туфлів) майкою, з драпіруванням і паєтками, а зверху все та ж хакі рубашка і капелюх, Вета так само одягла високу платформу, і під звуки цокання взуття по плитці, ми ефектно попрямували до автобуса і вирушили в дорогу.

Коли ми були вже в відносній близькості до заповітного міста, в блакитному ясному небі над нами я помітила маленькі білі літачки. Мабуть хтось з багатіїв вирішив політати перед роботою порадувавши моє око. Бо я такого ще не бачила тому прям замилувалась їх польотом. 

Париж, як і інші міста, зустрів нас весело, без заторів, але з Французьким екстримом на дорозі. Спочатку було прикольно, коли незнайомі люди почали нам сигналити і весело махати, можливо, просто веселі, а може побачивши наші номери вони впізнали в нас земляків. Але потім було не дуже весело, коли наш не маленький автобус висотою три з половиною метри підрізала не менша машина, але на щастя водій упорався з цими несподіванками, адже не перший раз розсікає французькими вулицями. Загалом, якщо зберетеся брати напрокат машину щоб покататися Парижем, то будьте уважні, адже тут потрібно стежити в обидва, рух машин дуже небезпечний, так само як і специфічні паркування. Машини ставлять впритул один до одного і щоб виїхати тут у зовсім нормально просто розштовхати машини, які тебе оточують. Практично у всіх автомобілів побито бампер, і страхові компанії не відшкодовують за це, тому що це норма життя тут, і не вважається як страховий випадок. 

У програмі туру ми вибрали екскурсії, які хотіли відвідати за ці два дні, що будемо в Парижі, але так склалися обставини, що всі вони будуть у перший день, втім виходить що другий день цілком і повністю у нашому розпорядженні, що теж непогано. 

Сьогодні на нас чекає три дуже насичені екскурсії, які без перепочинку йдуть по черзі (все ж таки я планую дожити до завтра після цього).

Першою пам'яткою, яку ми побачили, був Notre-Dame de Paris (Собор Паризької Богоматері) наживо він такий самий величний, як і на картинках, із дивовижним вікном Розою та трьома входами, центральний з яких закритий для смертних і належить лише Богу. Готичний стиль із його вітражними вікнами завжди змушує мене захоплюватися. 

І зовні, і всередині, собор просто неймовірний. Перед ним я загадала бажання на нульовому кілометрі, як і всі туристи, покрутившись тричі навколо себе, це місце чомусь вважалося магічним і воно нібито виконує бажання (перевіримо).

Після цього ми автобусом з оглядовою екскурсією поїхали іншими визначними пам'ятками, дізналися багато фактів і побачили палац Інвалідів, який побудував Людовік XIV для постраждалих під час війни, його ж, доречі, там і поховали під золотим куполом (це було його бажання, ніякого криміналу). На жаль мені не вдалося запам'ятати все, що нам говорили, і не дивно, адже в Парижі дуже багато визначних пам'яток і запам'ятати їх відразу просто неможливо, проте це місто залишиться в моєму серці назавжди.

Нашою першою екскурсією був Лувр, багатий, красивий та неймовірно великий. На вході була охорона зі сканером стрічкою, як в аеропортах. Нещодавно в цьому місті, як і по всій Європі, були теракти, тому охорона дуже сувора і перевіряє сумки на вході практично всіх значущих місць. Нас попередили, що якщо є щось, що не можна проносити (ножі і тощо), їх вилучають і віддають на виході, тому я приготувалася, що мій швейцарський ніж сімферопольського виробництва заберуть. Цю ситуацію ми вже обговорили з Ветою. І яке було моє здивування, коли сумка вдало проїхала стрічкою зі сканером, я її забрала і спокійно пішла всередину.

– Що, пропустили? – запитала здивовано Віолетта. 

– Ага, – не менш здивовано відповіла їй я.