Читати книгу - "Щоденник туриста або Кільцева по Європі, Yu Lee"

Паралельно ми спостерігали вогні нічного міста Франкфурта (так, ми нарешті  дісталися до нього попри затори) з його хмарочосами та найбільшим аеропортом у Європі. Після всього цього, раптом для себе я заснула, і повернулася до дійсності, коли ми вже під'їжджали до готелю на околиці Німеччини.

Трансферні готелі для туристів з турів, бувають різні. У минулому моєму євро-турі мені запам'ятався готель у Словенії, який ми з подругою назвали Трансільванія, через балки на стелі та ставні на вікнах. Цього разу ми ночували у Фольклінгені. Це металургійне місто, завод у якому занесений у всесвітню спадщину ЮНЕСКО, але не про це зараз. 

Готель назва якого було Леонардо, на честь знаменитого Да Вінчі, вразив мене. Він був у сучасному дизайні але картини та різні деталі були у відповідності знаменитого винахідника і художника. Все було дуже красиве і стильне, від чого мимоволі замислювалися, а чи туди ми потрапили, бо ирранферні готелі не завжди виглядають на рівні.

На вході на нас чекали червоні шкіряні крісла з дуже високими спинками з інкрустованими блискучими ґудзиками. Кімната так само дуже вразила, велике ліжко з цукерками в подарунок, вікно на всю стіну, шикарні меблі та сучасні ванни з душовою. Напевно, я б повернулася в це місто тільки заради готелю, він залишив незабутнє враження у моїй голові.