Читати книгу - "За лаштунками оплесків, Світлана Прокопенко"

"Я бачу. І я ціную вашу старанність. У вас велике майбутнє, Софіє. Я в цьому впевнений."

Його слова прозвучали як благословення. Софія відчула прилив вдячності та натхнення. У цей момент між ними виникла якась особлива атмосфера, наповнена музикою, надією та ледь відчутним натяком на щось більше, ніж просто стосунки між учителем та ученицею.

Репетиції тривали. Музика сплітала долі артистів, об'єднуючи їх у спільному творчому пориві. Софія відчувала, як її талант розквітає під мудрим керівництвом Данила Волинського, незважаючи на холодну неприязнь Агнеси Левицької та закулісні інтриги, що плелися за спинами артистів. Вона розуміла, що її шлях до великої сцени буде непростим, але вона була готова пройти його до кінця, вірячи у свій голос та у ту невидиму нитку, що все міцніше пов'язувала її з загадковим маестро.