Читати книгу - "Тінь над Дніпром, Наташа Голуб"

Максим і Аліна стояли в кабінеті слідчого. На столі перед ними лежали документи і досьє. Всі ці записи повільно зливались у загальну картину, і вже можна було побачити, куди вони ведуть.

— Це все не просто випадковість, — сказав Максим, перегортаючи ще одну сторінку. — Синиця був лише частиною більших схем. І все веде до високопосадовців, яких ми не можемо чіпати.

Аліна підняла голову, її очі мимоволі вперлися в Максима. Вона вже не була просто дівчиною, яка шукає правду про батька. Тепер це був справжній союзник у боротьбі з системою, яку вона ще не до кінця розуміла.

— Можливо, ми маємо справу з кимось, хто дуже близько до твоєї родини, — сказала вона тихо, наче перевіряючи ці слова.

Максим глянув на неї. У нього вже були думки, але він не хотів вірити, що це може бути правда.

— Не кажи мені, що ти думаєш про когось із мого оточення, — відповів він, намагаючись виглядати спокійним.

Аліна зустріла його погляд.

— Я не маю доказів, але якщо все веде до політики, і твій батько був в центрі цих змов, то, можливо, у когось із твоїх колег є свої інтереси в цьому.

Максим мовчав. Йому не хотілося вірити в це. Вся ситуація була вже достатньо складною. Тепер ще й змови всередині його команди?

— Я буду розслідувати це, — сказав він. — Якщо ми хочемо добратися до справжніх винуватців, то треба йти вглиб.

Наступного дня вони знову виїхали на місце, де могла бути ще одна зачіпка. Це був старий склад, який мав зв’язки з кількома політичними структурами. Хтось із високопосадовців явно був зацікавлений у тому, щоб затягнути розслідування або взагалі зупинити його.

Як тільки вони приїхали, Аліна одразу відчула, що щось не так. Вона була втомлена, але інтуїція підказувала їй: зараз не час для помилок.

— Давай не будемо покладатися на інших, — сказала вона Максиму, коли вони стояли біля дверей складу.

— Ти маєш на увазі себе? — з усмішкою запитав він.

Аліна коротко кивнула.

— Все буде добре, — сказав він і натиснув на двері. Вони вийшли в темний коридор складу, озираючись навколо.

Усе виглядало занедбано, але чітко виражалась певна організованість. Вони йшли далі, поки не натрапили на маленький офіс в глибині складу. Відчинене вікно показувало кімнату, наповнену документами та комп’ютерною технікою.

Максим підійшов до одного з комп’ютерів і включив його. На екрані з’явились дані про великі фінансові операції, які явно мали кримінальний підтекст. Це були не просто суми — це була частина плану, який вів прямо до однієї з політичних партій, яку очолював відомий міністр.

— Ось де вони ховаються, — прошепотів Максим.

Аліна подивилася на екран і відчула, як її серце стиснулося. Це був її батько. Виявляється, він був не просто політиком, він був частиною більшої гри, і навіть після смерті, його смерть служила частиною плану.

— Ти не повинна цього дізнаватися, — сказав Максим, повертаючись до неї.

Але це вже було пізно. Вона знала більше, ніж мала знати. І тепер вона була частиною цієї змови.

У цей момент вони почули звуки наближаючих кроків. Це були люди, яких вони не могли спинити без бою. Ризик став величезним.

— Біжимо! — наказав Максим.

Вони побігли до виходу, знаючи, що їх переслідують. Але цей бій ще не закінчився. І що далі чекає на них, було зовсім неясно.