Читати книгу - "Поезії, що не ввійшли до збірок (1900-1916), Франко І. Я."
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Понад бурливі хвилі,
Немов Володаря полки
Приперти хоче до ріки
Валом на штири милі.
І наглий страх напав на всі
Володареві вої;
Ніхто не спав, а кождий ждав
Того, про що й не погадав,-
Руки холодної, мертвої.
І мовили Володарю
Ті, що при нім стояли:
«Чого ждеш, княже? Хочеш ждать
На те, чого ми ждали?
Ногам би радше знати дать!
Се військо йде Романове,
А там Давид чатує.
Сей до ріки притисне нас,
Той гріб нам у воді зготує.
Пропала наша справа всує!»
Тепер Володар зміркував,
Що справа справді кепська,
П’ятами швидко накивав,
Тікаючи з Вітебська.
Лиш страх сліпий за ним гонив,
А з війська тіней не зронив
Ніхто ані одного слова.
Воно повітрям потягло,
Невідомо куди пішло,
Немов розвіяна полова.
А вранці вигледів Давид,
Що втік Володар від облоги,
Пустив йому погоню в слід,
А він - дай боже ноги.
Погнав його дружину страх
По болотах та по лісах,
Там вітебщани й побрали
В полон усіх, що ще жили,-
Всеслава в Полоцьк привели
Й веселої музики звали.
22-25/XI [1914]
ІЗ ПОУЧЕНЬ БАТЬКА СИНОВІ
Ти питаєш, мій синочку,
Що значить зробити бочку?
Виберися в темний ліс,
Не шукай осик, беріз,
І не буде тобі згуба,
Як знайдеш старого дуба,
Що до сонця пишається,
В світлі й теплі кохається,
Стоїть простий, конаристий
І зимою не безлистий.
Як знайдеш такого дуба,
Шукай майстра-дроворуба,
Щоб зрубав його гарненько,
З гілля обібрав чистенько,
Пень порізав для вигоди
На метровії колоди.
Ті колоди з лісу взяти,
В сухім місці поскладати,
Ціле літо сохнуть дати,
Та кори з них не здіймати.
Зимова прийде пора,
Шукай майстра-бондаря;
Він поколе ті колоди
Рівно після їх уроди,
Потім зручно й вправно дуже
Їх вісним ножем поструже,
Так, щоб кожда в кінцях вужча,
В середині була тужча,
В кінцях шпуги пошпарує
Й два дубові дна зготує.
Коли каса позволя,
Поклич майстра-коваля;
Він тобі за півгодини
Дві тонкі залізні шини
В обручі зігне й знітує,
Для двох кінців приготує,
І ще два для середини.
Тоді бондарі два в спілці
Дно розложать на долівці,
А над ним обруч тримають,
В шпуги скалля дно вкладають;
Як довкола допакують,
Обручем усе змоцують,
А як перший в місці мають,
Вищий, ширший набивають.
Пройде добрая година,
Поки бочки половина
Зложена і щільно збита;
Далі праця знаменита:
Скалля рівно позгинати,
Обручі понабивати,
Дно другеє поладнати,-
Се далеко вже трудніше -
І струментів треба більше,
Скалля шрібами стягати
Та довбнями намагати,-
Бондарям се все не штука,
В тім їх досвід і наука.
А хазяїн домовитий
Гляне, втішний, не сердитий,
Гроші з гаманця виймає
І майстрів задовольняє,
Вмівши труд їх оцінити.
Бочку радісно огляне,
І йому враз ясно стане:
Ось яка її ціна…
Й скільки буде в ній вина,
А в вині тім для похмілля
Скільки шуму та весілля,
Скільки радості нової,
Скільки втіхи життьової.
Писано д[ня] 26.XI 1914.
ВІДДАНИЦЯ
Чи то в зимнії м’ясниці,
Чи на переднівку
Шкандибає кум до кума
Висватати дівку.
Оба були не близенькі,
Оба не багаті;
І застає кум у кума
Саму дівку в хаті.
«Нема твого тата дома?
Шкода мого ходу».
«Ні, вони пішли робити
Самим собі шкоду».
«А де ж мама?» -
«Та от вийшли
До третьої хати;
Лиш масності до тлустості
Треба їм дістати».
«І нема нікого більше?» -
Кум до неї мовить.
«Є ще в мене менший брат,
Та пішов на лови».
«О, то він собі стрілець?» -
«Стрілець, та не досить!
Що вб’є, то геть відкидає,
Що не вб’є, приносить».
Слуха кум, але самому
Якось дивно стало:
«Нібито розумно, але
Зрозумів я мало.
Чи твій тато одурів,
Став несамовитий,
Аби мусив якусь шкоду
Сам собі робити?»
«Ні, вони не одуріли,
Лиш там поза хати
Поперек своєї ниви
Пішли рів копати.
А мамуня рано встали
Та й пішли поволі
Аж до третьої сусідки
Позичити солі.
А браток собі нероба,
Та ловець хороший:
Сидить онде коло клуні,
Б’є в обшивці воші. 3
А ви, певно, загостили
До нашої хати
Мого тата й мою маму
За мене спитати.
А питати у вас тая
Лиш одна причина,
Чи дасть мене тато й мама
За вашого сина.
А той син у вас нероба,
Байдики збиває,
Та не знак вам, що талан він
Незвичайний має.
І гостює тепер часто
Біда в вашій хаті,
Але вам самим не звісно,
Які ви багаті.
Ось надходять тато й мама
Переговоріться!
А за придане за мною
Не дуже сваріться.
Що вам тато схоче дати,
Все те відкидайте,
Що не схоче дати мати,
Того лиш жадайте!»
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поезії, що не ввійшли до збірок (1900-1916), Франко І. Я.», після закриття браузера.