Читати книгу - "Вислови, Конфуцій"

Коли їхав у повозці й натрапляв на людей, одягнених у траурне вбрання, то нахилявся з пошани до них уперед. Він так само чинив, стинаючись із тим, хто ніс важливі державні документи.

Коли, бувало, стіл тріщав від усіляких страв, Учитель обов’язково трохи підіймався з виразом шаноби на обличчі.

Під час грози, коли несподівано бив грім, тужливо вив вітер, він виражав усім своїм виглядом якнайглибшу шанобу.

26

Коли він залізав у повозку, то держався прямо, ухопившись за мотузяне поруччя.

У повозці не оглядався, казав неквапливо і не показував руками, куди їхати.

27

Коли цесарки побачили, яким був вираз його обличчя, злетіли і, окресливши коло, всією зграєю спустились.

— Уміють вибрати час! Уміють вибрати час ці цесарки з гірського мосту! — сказав Учитель.

Цзилу їм уклонився. Вони змахнули тричі крилами й улетіли.

Глава 11. Давніше люди, вивчаючи...

1

Учитель сказав:

— Давніше люди, вивчаючи ритуал і музику, були прості й нехитрі, згодом вони стали в цьому ділі чеснотливими мужами. Якщо доведеться вибирати, я виберу те, як вивчали раніше.

2

Учитель сказав:

— Нема біля моєї брами нікого з тих, хто був зі мною між князівствами Чень і Цай.

3

Янь Юань, Мінь Цзицзянь, Жань Боню, Чжунгун вирізнялись у своїм житті чеснот-ливістю; Цзай Во, Цзигун красномовно говорили; Жань Ю, Цзи Лу зналися на справах управління; Цзи Ю, Цзися придбали ученість.

4

Учитель казав:

— Хуей не допомагає мені:

У моїй мові він усім задоволений.

5

Учитель сказав:

— З якою шанобливістю Мінь Цзицзянь ставиться до батька та матері! Навіть чужі люди не можуть ні до чого прискіпатися в тому, що кажуть про нього його батьки та брати.

6

Нань Жун неодноразово повторював вірші про «скипетр із білої яшми». Конфуцій дав йому за це за дружину дочку свого старшого брата.

7

Доброчинний із Молодших спитав у Кон-фуція про те, хто з його учнів любить навчатися. він відповів:

— Був Янь Хуей, він любив навчатися. На жаль, його життя було коротким, він помер. Тепер таких уже нема.

8

Коли Янь Юань помер, його батько Янь лу попрохав Учителя продати повозку, щоб купити саркофаг для домовини сина. Учитель сказав:

— Кожен піклується про свого сина, талановитий його син чи ні. Коли лі помер, його було поховано в труні без саркофага. Я не стану заради саркофага позбавлятися повозки й ходити пішки. Я займаю місце за сановниками, тому мені не годиться ходити пішки.

9

Коли Янь Юань помер, Учитель вигукнув:

— О! Гину я від Неба! Гину я від Неба!

10

Коли Янь Юань помер, Учитель його гірко оплакував. Учні йому сказали:

— Учителю, не журіться так!

— Не журитись? За ким же мені й журитись, як не за цим чоловіком?

11

Коли Янь Юань помер, учні вирішили влаштувати йому пишний похорон. Учитель їм сказав:

— Цього робити не можна.

Але вони влаштували йому пишний похорон.

Учитель сказав:

— Хуей на мене дививсь як на батька, а я не зміг поставитись до нього як до сина. У цьому не моя провина, а ваша, діти!

12

Цзи лу спитав про служіння духам померлих і богам. Учитель відповів:

— Не знаючи, як служити живим,

Чи зумієш служити їхнім духам?

— Насмілюсь дізнатися, що таке смерть?

— Не знаючи життя,

Як пізнаєш смерть?

13

У присутності Учителя Мінь Цзи поводився ввічливо й суворо, Цзилу мав рішучий

і твердий вигляд, Жань Ю, Цзигун здавались м’якими людьми. Учитель був задоволений.

— Такі, як Чжун Ю, не вмирають своєю смертю.

14

Коли в князівстві Лу стали перебудовувати довгу скарбницю, Мінь Цзицзянь спитав:

— А що, як її відновити? Навіщо неодмінно перебудовувати?

Учитель тоді про нього сказав:

— Звичайно він мовчить,

А скаже — влучить точно.

15

Учитель спитав:

— З якої речі в моєму домі гуслі, Ю?

Після цього інші учні перестали поважати Цзилу.

Учитель про нього казав:

— Він піднявся до залу,

Але не дійшов до внутрішніх покоїв.

16

Цзигун спитав:

— Хто кращий, Ши або Шан?

Учитель відповів:

— Ши переходить через край, Шан не доходить.

— Тоді Ши кращий?

— Переходити не краще, ніж не доходити, — сказав Учитель.

17

Молодший був багатший за князя Чжоу, а Цю ще більше примножував його статки, збираючи подушне. Учитель звернувся до своїх учнів:

— Синки! Можете відкрито, з барабанним боєм, на нього напасти. Я не вважаю його більше моїм учнем.

18

Чай нерозумний!

Шень тупий,

Ши неглибокий,

Ю неотесаний!

19

Учитель сказав:

— Хуей, що майже досягнув досконалості, перебуває в невилазних злиднях. А Ци, який не годен Небесного покликання, рідко помиляється у своїх розрахунках і стає щодня багатшим.

20

Цзичжан спитав, у чому полягає путь хорошої людини. Учитель відповів:

— Вона не йде по слідах поганих людей, але й не доходить до внутрішніх покоїв.

21

Учитель спитав:

— Чи вважати чеснотливим мужем

Того, хто схвалює правильні судження?

Чи він тільки зовні здається достойним?

22

Цзилу спитав:

— Що чую, негайно виконувати?

Учитель відповів:

— У тебе живі батько і старший брат, як же тобі можна негайно виконувати те, що чуєш?

Жань Ю спитав:

— А мені, що чую, негайно виконувати?

Учитель відповів:

— Що чуєш, негайно виконуй.

Гунсі Хуа спитав:

— Коли Ю поставив питання, чи виконувати йому негайно те, що чує, ви сказали, що в нього живі батько й старший брат. а коли Цю поставив питання, ви йому сказали, щоб він негайно виконував, що чує. Я не розумію, чому ви їм відповіли по-різному, і прошу мені пояснити.

Учитель відповів:

— Цю зволікає, тому я його підштовхую; Ю поривається обігнати, тому я його стримую.

23

Коли куанці, що погрожували вчителю, його відпустили, Янь Юань прийшов пізніше. Учитель сказав:

— Я думав, ти вже мертвий.

— Як я насмілюсь померти, коли Учитель живий?

24

Цзижань із Молодших спитав, чи можна назвати Чжун Ю і Жань Цю великими підданцями. Учитель відповів:

— Я думав, Ви спитаєте про щось особливе, а Вас цікавлять Ю і Цю! Кого звуть великим підданцем, той чесно служить володарю й віддаляється, коли не може більше так діяти. А