Читати книгу - "Вислови, Конфуцій"

— Значить, вони будуть слухняні?

— Убити правителя чи батька не погодяться і вони, — сказав Учитель.

25

Коли Цзилу призначив Цзигао управителем селища Бі, Учитель зауважив:

— Губиш в іншої людини сина.

Цзилу заперечив:

— Там є народ, є вівтарі землі та злаків. Щоб тебе вважали тямущим, зовсім не обов’язково навчатись.

Учитель відповів:

— От чому мені неприємні ці мастаки красиво говорити.

26

Коли Цзилу, Цзен Сі, Жань Ю і Гунсі Хуа сиділи біля Вчителя, він їм сказав:

— Забудьте, що я набагато старший за вас. От ви весь час скаржитесь: «Нас не цінують». А якби знайшовся хто-небудь і оцінив ваші здібності, то як би ви це використали?

Першим поспішив відповісти Цзилу:

— Якби я управляв землею, здатною виставити тисячу бойових повозок, то, хай би вона навіть була стиснута між великими царствами, страждала би від ворожих нападів і тяжко голодувала, в ній за три роки всі пройнялися б відвагою і усвідомленням обов’язку.

Учитель на це всміхнувся і потім спитав Жань Цю:

— А що ти, Цю, скажеш?

— Якби я управляв землею завбільшки в шістдесят чи сімдесят, а то хоча б і в п’ятдесят чи шістдесят лі, то за три роки я привів би увесь тамтешній народ до добробуту. Але для розповсюдження ритуалу з музикою був би потрібен чеснотливий муж.

— а що ти, Чі, скажеш? — Учитель спитав Гунсі Хуа.

— Не можна сказати, що я це вмію, але я хотів би навчитися і тоді бажав би стати молодшим розпорядником церемоніалу, щоб прислужувати в повному ритуальному вбранні в храмі предків і на зустрічах володарів.

— А що ти, Дянь, скажеш? — звернувся Учитель до Цзен Сі.

Замовкли струни, з їхнім останнім відзвуком Цзен Сі відклав лютню, підвівся і відповів:

— У мене інше, ніж у них, бажання.

— А що ж тут поганого? — сказав Учитель. — Адже кожен висловлює своє бажання.

— У кінці весни, коли вже зіткано весняні шати і було би зі мною п’ять-шість молодиків і шість-сім підлітків, омитися б у водах І, побути б на вітрі біля вівтаря Дощу і з піснею повернутись.

Учитель, глибоко зітхнувши, сказав:

— Хочу бути з Дянем.

Коли решта троє вийшли, Цзен Сі, відставши від них, спитав Учителя:

— Якої ви думки про те, що вони казали?

— Кожен з них лише висловив своє бажання, — відповів Учитель.

— Над чим ви усміхнулися в словах Ю?

— Державою керують за допомогою ритуалу, а його мова була такою зарозумілою, тому я й усміхнувся, — сказав Учитель.

— А хіба Цю не хотів би правити державою?

— Де ж ти бачив, щоб землі в шістдесят чи сімдесят, а то хоча б у п’ятдесят чи в шістдесят лі не були державою?

— А хіба Чі не хотів би правити?

— Храм предків, зустрічі володарів — чия це справа, як не правителів? Якби Чі був молодшим, то хто би міг стати старшим?

Глава 12. Янь Юань

1

Янь Юань спитав про те, що таке людяність.

Учитель відповів:

— Бути людяним — значить перемогти себе й звернутися до ритуалу. Якщо одного разу переможеш себе і звернешся до ритуалу, всі в Піднебесній визнають, що ти людяний. Бід самого себе, не від інших, залежить віднайдення людяності.

— А чи не могли б ви пояснити докладніше? — продовжував питати Янь Юань.

Учитель відповів:

— Не дивись на те, що далеке від ритуалу,

Не слухай того, що далеке від ритуалу,

Не кажи того, що далеке від ритуалу,

Не роби нічого, що далеке від ритуалу.

Янь Юань сказав:

— Я хоч і некмітливий, дозвольте мені взятись виконувати ці слова.

2

Чжунгун спитав про те, що таке людяність.

Учитель відповів:

— Це коли вести себе на людях так, ніби вийшли зустріти поважну особу; керують народом так, ніби здійснюють важливий жертовний обряд; не роблять іншим того, чого не хочуть собі; не викликають ремства в країні, не викликають нарікань у родині.

Чжунгун сказав:

— Я хоч і некмітливий, дозвольте мені взятись виконувати ці слова.

3

Сима Ню спитав про те, що таке людяність.

Учитель відповів:

— Хто людяний, той говорить насилу.

— Говорить насилу — це ви й називаєте людяністю? — перепитав Сима Ню.

Учитель пояснив:

— Чи можна легко сказати про те, що важко зробити?

4

Сима Ню спитав про те, яким має бути чеснотливий муж. Учитель відповів:

— Чеснотливий муж не має тривоги й боязні.

— Не має тривоги й боязні — тільки такого ви й називаєте чеснотливим мужем? — перепитав Сима Ню.

Учитель пояснив:

— Якщо не знайдеш у собі ґанджу, про що тоді тривожитись, чого боятись?

5

Сима Ню пожалівся:

— У всіх є брати, тільки в мене їх нема.

Цзися йому сказав:

— Я про це от що чув. Життя і смерть залежать від Небесного веління, шляхетство й багатство посилаються з Небес. Якщо чеснотливий муж поштивий без помилок, увіч-ливо поводиться з людьми за ритуалом, то в межах чотирьох морів кожен буде йому братом. Навіщо тоді йому тривожитися, що в нього немає братів?

6

Цзичжан спитав про те, що можна вважати розумним. Учитель відповів:

— Коли ані витонченій брехні, ані палкій скарзі не вдається подіяти, то це можна називати розумним. Коли ані витонченій брехні, ані палкій скарзі не вдається подіяти, то це може називатися далекоглядним.

7

Цзигун спитав про те, в чім полягає управління державою. Учитель відповів:

— Це коли досить їжі, досить зброї і є довіра народу.

— А що з названого можна першим виключити в разі потреби? — спитав Цзигун.

— Можна виключити зброю.

— А що з решти можна першим виключити в разі потреби? — знову спитав Цзигун.

— Можна виключити їжу.

Смерті споконвіку ніхто не може уникнути,

А коли народ не вірить, то не встояти.

8

Цзи Досконалий сказав:

— У чеснотливім мужеві важлива суть. Навіщо йому ще бути освіченим?

Цзигун заперечив:

— Шкода, що ви, Вчителю, так міркуєте про чеснотливого мужа. Сказаного не наздогнати й на четвірці коней. Без шерсті шкура тигра чи леопарда подібна до очищеної від шерсті шкури собаки й вівці.

9

Князь Скорботної Пам’яті спитав Ю Жо:

— Як бути? Цей