Читати книгу - "Приручити Дикого, Анна Лященко"

Карада

Поки шукала в бібліотеці літературу про диких драконів, я дещо почитала про самців. І як тільки побачила, що мій Дикий чимось незадоволений, одразу вирішила застосувати отриману інформацію. І, Слава Богині Гір! Спрацювало! Тільки-но я взяла рукою за перший головний зубець, Дикий відразу притих і, заплющивши очі, почав муркотіти! Цікава реакція! Так і запишу у своїх дослідженнях: погладжування головного зубця викликає у диких самців сонливість.

Я запланувала дуже цікаве заняття сьогодні, але Дикий прилетів досить пізно. Хоча, я ж не пояснила йому, в який час його чекатиму! То якої пунктуальності я від нього хочу? Прийдеться навчальний план поміняти й сьогодні поясню йому, що таке час. Принаймні, щоб він навчився розрізняти ранок, день і вечір. Це я зможу пояснити йому, використовуючи той самий малюнок! Але спочатку треба мого дракона нагодувати. Добре, що я дорогою спіймала дику козу, а з дому завбачливо захопила приправи. Сподіваюся, наш кухар не помітив. Я відсипала лише потроху. Треба б приправи десь тут приховати, щоб не тягатися з ними щоразу. А ще непогано б дізнатися, де мій Дикий живе, в яких умовах.

До речі, що він сьогодні приніс? Так, побачимо... Що ж, досить пристойна рибина! І жирненька така. Таку, якраз добре у вугіллі запекти, смачно вийде. Поки повечеряємо козлятиною, а потім я швиденько приготую рибку. Буде моєму Дикому смачний сніданок!

Знову в нього в шлунку бурчить. Бідолашний, він не доїдає постійно! Може й більше був би, якби правильно харчувався. Хоча, куди вже більше. У нас не всякий дорослий такий розмір має. А цей ще й не пере линяв востаннє. Цікаво, якого забарвлення він буде? Чи може йому вітамінів для линяння подавати треба? Запитаю у мами. Хоча, ні, краще в бібліотеці почитаю, бо матуся запитаннями замучить!

Раян

Якщо Карада зараз не припинить, я не знаю, що зроблю! Я розплився як степова ящірка на сонечку! Хочу різко відсмикнути голову, щоб струсити з себе цю нараду, але вчасно згадую, що перший головний зубець досить гострий, і вона може поранитися! Прийде терпіти, поки сама руку не прибере. Богиня Гір! Це ж катування якесь!! Я й не знав, що в драконячій іпостасі ми можемо бути такими… вразливими перед жінками! Цікаво, вона сама хоч розуміє, що зі мною робить?

У животі зрадливо забурчало.

- Ой, ти ж голодний! Я тут по дорозі козу добула і вирішила тобі приготувати, напевно, судячи з запаху, вже готове! - Дрібна перестає мене гладити та встає, прямуючи до вогнища.

Ніііі!!! Ну як же…. Ну ще трохи погладь! Я несвідомо починаю скиглити.

- Ух, який ти голодний! Зараз, зараз погодую. Ну не скигли! У мене серце кров'ю обливається, коли я чую як ти скиглиш!!

Та до Некрилатих Богів цю їжу! Гладь мене! Я зриваюся зі скиглення на рик і сяю очима.

- Та не нервуй так, все тобі, я добре поїла вдома перед вильотом. Зараз тебе нагодуємо, та сподіваюся, що станеш добрішим і гарчати перестанеш.

Подумки беру себе в лапи. Дрібній точно не треба знати, чому я рознервувався. Мені зараз холодний душ набагато потрібніший, ніж їжа, але не розкажеш їй про це. Я б і в озеро поринув, але тільки коли вона відвернеться. Боюся, що можу налякати її. Зважаючи на все, вона дуже мало поінформована про фізіологію самців. Тому лежу, пригорнувшись до землі, терплю. Шлунок зрадницьки бурчить, а мені шмат у горло не лізе – думки іншим зайняті.

Якось розправляюся з козою. Насилу переконую дрібну з'їсти шматочок м'яса. Ось кому вже не заважає підрости. Я чув від брата, що дракониці Імперії в основному набагато дрібніші за наші, але ця взагалі якась мініатюрна. Я вже переживаю за неї, як вона в нашому кліматі зиму переживе? Вітаміни може їй треба попити. А ще краще — сиру печінку, вона добре на обмін речовин впливає! Але навряд чи Карада погодиться. Ми з братом цей смаколик просто обожнюємо! У дитинстві навіть билися з-за кожного шматка.

Задумуюсь, але голос дрібної мене повертає до нашої реальності.

- А твою рибку ми зараз у вугіллі запечемо! – радісним голосочком повідомляє мені Карада.

Рибку??? Та вона знущається! Великі рибини взагалі рідко зустрічаються у наших холодних краях, а зловити таку – це взагалі удача! Мені б її до палацу віднести, похвалитися! Ця явно більша за ту, що Ердан минулого тижня спіймав, а, між іншим, дифірамби йому досі співають! Навіть урочисту вечерю влаштували на честь рекордного вилову.

А вона її рибкою обізвала!! Я знову гарчу.

- Чи не хочеш, щоб я її готувала? Звик рибу сирою їсти?

Фууу, я мало не повернув смажену козу. Ненавиджу сиру рибу!

Підпихаю мордою свій видобуток ближче до вогню, натякаючи, що непогано б її приготувати.

- Ні, я не голодна, не треба заради мене йти на жертви. Їж, сиру, якщо тобі так більше подобається. Тим більше тут для двох мало.

Ах так! Та до Некрилатих Богів! Розкриваю пащу та одним рухом заковтую "рибку". Ледве не подавився, але впорався. Тепер головне, щоб мене не знудило. Озираюся на всі боки, про всяк випадок, щоб вибрати місце, де позбутися вмісту шлунка в разі чого.

- Наївся? Спати хочеш? Погладити тебе?

Ніііі!!! Досить мені на сьогодні! Я і так ледь заспокоївся після минулого разу, дякую Богині Гір, сира риба мене відвернула. Або дрібній дякую? А чи «дякую»?? Спочатку завела, потім сама все і зіпсувала.

Мда, після зустрічі з Карадою, моє життя перестало бути нудним. І чого мені того злощасного дня нашого знайомства вдома не сиділося?