Читати книгу - "Невідома планета, Олександр Кваченко"

Наступні два дні мені довелося працювати немов рабу на галерах, разом з технічним дроїдом. Те, що я не міг полагодити лагодив він, а якщо з нас ніхто не міг, то залишали кіборгу техніку, роблячи позначки про обладнання в мережі ШІ. Спав, їв, працював і вчився – романтика. Намагався не думати, що буде завтра, жив сьогоднішнім днем.

На третій день праці, дістався місця виходу на третій рівень. Дорогою попадалися залишки розбитих дроїдів як оборонних, так і технічних. Стягував все що знаходив для розбирання на склад, а вночі, коли я спав, технічний дроїд, розбирав на компоненти. У сусідніх з проривом житлових приміщеннях, під завалами, знайшов два візуально цілих скафандрів, з розрядженими батареями та муміями всередині. Може це співробітники бази, а може таки ж розморожені бідолахами, як і я. Відтяг їх на цвинтар бази, попередньо знявши скафандри, пересилити себе було не просто, але з п'ятого разу у мене вийшло, майже не вивертало.

Огляд кімнат співробітників залишив тяжке враження. Секція по десять одномісних кімнат по обидва боки коридору. Невеликі приміщення два на три метри. Усередині ліжко, висувний столик та стілець зі стіни. Невелика ніша для скафандра та речова шафа, де вони складали всі свої особисті речі. Частина дверей зачинена, частина зламана, світло відсутнє. Довелося працювати руками, відкривати через ручне керування. Змінював замки, повільно випускаючи сперте повітря з кімнат. Нічого цікавого не було тільки речі, їх відправляв на склад, собі забрав ще один нейроком і запасний комбінезон, також попався шолом від нього, одяг, тепер у мене повний комплект. Шолом був автоматичним і знаходився в обручі на комірі костюма, міг включатися без відома господаря при суттєвому перепаді тиску, або при серйозному порушенні у складі повітря. Ретельніший огляд знахідок не дав. Все одноманітно як у готелі. Задеревеніли гігієнічні приналежності, змінний комбінезон у шафці й все, від слова зовсім. І скрізь одне й те саме. В одній із кімнат був присутній господар. На його засушеному обличчі був вираз жаху, рот відкритий, руки стиснуті в кулаки, хоча, чого я себе накручую, це згубний стан повітря і гниття. Це дуже неправильно для людини, що повільно вмирає на самоті, швидше за все потрапив під дію аномалії. Відвезу його на склад, до всіх небіжчиків.

— Все це якось дивно. — висловив я думки вголос, але мені ніхто так і не відповів.

Перевірив душовий блок, там усе як зазвичай, але нічого не працює. Всі роботи з цією частиною коридору та приміщеннями я виконав.

— Ніч-мати дасть пораду, але знання то сила, — видав я народну мудрість, — повертаюся. Потрібно собі музику звантажити та включати, бо ще пару місячних циклів і точно буду з дроідом розмовляти, або не дай боже, ще з ким віртуальним.

Наступного дня я присвятив підготовці, скафандри з трупів я почистив і продезінфікував у душовій. Зарядив їхні батареї, скафандри були легкі та запас автономності мали не дуже великий. Стандартна батарея давала п'ять діб економної експлуатації, а при активному використанні сервопідсилювачів гарантувала добу роботи. Сам скафандр був компактним, виглядав немов той самий комбінезон, але з посиленими вставками та додатковими модулями, плюс обмежений запас води та поживної суміші, а також балон із киснем. При економних витратах мені його вистачить на дві доби в безповітряному просторі.

За допомогою технічного дроїда та знайдених залишків вдалося зібрати один оборонний дроїд, але не ходячий. Все, закінчив, ніби він готовий до роботи. За допомогою візка я його відвіз на рекомендоване ШІ місце, це був коридор на другому рівні бази та під'єднав там його до резервного живлення. Готово. Далі був вихід на третій рівень, піду подивлюся що там. Темряву широкого коридору розтинав вузький промінь мого ліхтаря, він створював у темряві химерні постаті. У стінах траплялися пробоїни та вищербини від попадання якоїсь зброї в коридорі, місцями були стоплені шматки незрозуміло чого. Замерлі вантажні платформи, що втратили з'єднання з ШІ, вони відкидали потворні тіні. Мені треба було пройти близько ста метрів тунелю до потрібного місця. Нейроком з обручем автоматично сканував і передавав на ШІ знайдені мною корисні запчастини, що могли стати в пригоді в майбутньому: залишки технічних дроїдів, контейнери з запчастинами та розхідниками.

При небезпеці або прориву на базу, коридор повинен був перекриватися ізолюючею бронеплитою гермозатвора, він відсікав аварійну ділянку або ускладнювали життя нападником. Діставшись гермозатвору, я зрозумів, що бронеплита зупинилася в півтора метра від підлоги, затиснувши гравітаційну платформу з встановленим на неї контейнером, її везли на склад не довезли. Плита півметрової товщини, могла стати серйозною перешкодою, але не стала, та саме тут був прорив з аномалії на нижній рівень, який добив частину тих, хто вижив. Розчищення шляху до входу на третій рівень зайняло чотири години, тепер можна було проїхати на платформі. Оглянув автоматичні турелі, вони були цілі, а ось живлення на них, як і їхнє резервне джерело було відсутнє. Прокинув кабель освітлення для цього коридору з другого рівня і запитав турелі, додав тимчасові датчики та камери. Бентежила повна відсутність тіл істот, що прориваються з аномалії, люди попадалися, а цих немає.

— ШІ, а де тіла? - спитав я.

— Частина була перероблена в харчування, частина для вивчення переміщена в сховища.

— Як вони виглядали?

— Аномальні тварини, чотири лапи, хижаки, швидкі, спритні. На нейроком скинув фото і класифікацію.

— Жахливі істоти - визначив я по фото - зубасті. 

Пройшов кілька метрів і перед моїм зором постала перша бачена мною аномалія. Вона переливалася під світом ліхтаря різними кольорами. За бронеплитами, метрах в п'яти, вона займала весь коридор, саме з її надр вирвалися тварини. Я довго вдивлявся в нерухому пелену, але нічого не звичайного не помітив у її глибині. Виглядає як товсте скло, що перегороджує прохід.

— А після останнього прориву звідти, – показав я пальцем на аномалію і спитав ШІ – хтось ще виходив?