Читати книгу - "10 успішних компаній. Нова якість підприємництва в Україні, Олег Криштопа"

СТАРТАП

Молодий дизайнер і конструктор Дмитро Охрименко мав багато ідей. Одна з них — виробництво пазлів-конструкторів з фанери. Від звичайних вони відрізнялися тим, що були об’ємними і ще й рухалися. Виокремивши з фанерної дощечки деталі-шестерні, можна було зібрати тракторець, голову, яка розмовляє, годинник тощо. Геніальна ідея, проте Дмитрові не вистачало коштів для її реалізації. Він власноруч продавав свої геть прості вироби на Андріївському узвозі. Навесні 2014-го у Києві відбувався конкурс стартапів, де ідеї шукали гроші і навпаки. Гроші представляв бізнесмен Геннадій Шестак. У минулому в нього було кілька «дитячих» проектів, зокрема видавництво «Егмонт». Поглянувши на вироби Охрименка, Шестак одразу зрозумів — це воно.

— Оскільки я працював з «дитячою» темою, — згадує Геннадій Шестак, — то знав, що відбувається на ринку. 3D-пазли — не наше ноу-хау, на той час уже були китайські вироби. Але, по-перше, вони були статичні, а ці рухалися, по-друге, китайські вироби — це низька якість.

Зрозумівши, що реалізовувати проект потрібно негайно, Шестак одразу запропонував Дмитрові співпрацю. Той розробляє, а Геннадій виготовляє.

Весна 2014-го — це був час, коли Україна не сходила з язиків у всього світу. Сувеніри з України тоді користувалися попитом.

ЯК «УКРАЇНСЬКІ ШЕСТЕРНІ» ПЕРЕТВОРИЛИСЯ НА «UGEARS»

Над назвою «UGEARS» думали кілька місяців. Хоча у Дмитра Охрименка назва вже була — «UKRAINIAN GEARS» («Українські шестерні»), — проте коли дійшла справа до патентування бренду, виявилося, що патентні бюро негативно ставляться до того, коли в назві є прив’язка до конкретної країни. Тож проекту наполегливо порекомендували пошукати іншу назву. Кілька місяців тривали безперервні пошуки. У цей час між собою всі вже називали проект скорочено — «UGEARS», тож у якийсь момент стало ясно, що нічого іншого і вигадувати не потрібно.

ТЕСТУВАННЯ

Поки тривав болісний процес патентування назви і виробів, під Києвом запускали тестове виробництво. Купили два верстати і почали. Тут виявилося, що одна річ — ручна робота в кількох екземплярах, а зовсім інша — серійне виробництво. У цьому ні Дмитро, ні Геннадій не розуміли практично нічого. Спочатку хотіли виробляти конструктори з ламелі (дерев’яного шпону), проте виявилося, що цей матеріал крихкий і у процесі вирізання швидко руйнується. Методом проб і помилок прийшли до фанери. Нарешті зробили сто перших конструкторів і повезли їх на ярмарок в Одесу, щоб перевірити, як на виріб реагуватиме споживач. Люди зреагували дуже позитивно. Ярмарок тривав чотири дні, а «UGEARS» розпродав свою сотню вдвічі швидше. У наступні два дні приходили все нові й нові покупці, вимагаючи конструктори.

Наступний тест був на Львівському форумі видавців. Знову успіх. Потім жовтень — ярмарок «Made in Ukraine» у Києві — теж дуже позитивно.

Після цього стало зрозуміло: проекту бути. Докупили обладнання, винайняли під Києвом цех площею сто вісімдесят квадратних метрів і взялися до серійного виробництва.

Тестування кожного виробу — досить цікавий процес. Конструктор мало виробити. Треба, щоб покупець зумів його зібрати. Для цього перші партії дарують людям з різноманітних соціальних груп — лікарям, вчителям, поварам. Навіть керівникам компаній. Вони збирають конструктор, а потім діляться враженнями.

— Я, наприклад, — зізнається Геннадій Шестак, — мав проблеми з комбайном. Точніше з його ножами. Ніяк не вдавалося їх скласти. Може, звичайно, через те, що я ліворукий.

ПЕРШИЙ КОНТРАКТ

Перший контракт був одразу солідний — з підрозділом мережі дитячих супермаркетів «Антошка». Його підписали у перших числах листопада 2014-го, а вже наприкінці місяця почали поставки. Компанія «UGEARS» розвивалася швидко. Плюсом було те, що в Геннадія Шестака вже були інші проекти і налагоджена мережа дистрибуції. Головним завданням було довести нове виробництво до ладу і перевірити, наскільки якісним виходить продукт.

— Перший продукт був сируватим, якщо чесно. Хлопці-виробники зберегли ті перші зразки, і я їх недавно порівняв з теперішніми і був вражений від різниці. Контраст просто колосальний.

СПЕЦІАЛІСТІВ ТРЕБА ВИХОВУВАТИ

В Україні не було спеціалістів, які б уміли працювати з лазерним випилюванням. Взагалі жодного. Ніхто не знав, як працювати на верстатах, які замовили з-за кордону.

— Приходили якісь «кулібіни», які експериментували з нашим обладнанням, — сміється Шестак. — Доводилося самим читати літературу. Інших рішень просто не було.

Допоміг виробник обладнання — невеликими курсами. Потім ті, хто вже навчився працювати, передавали свої знання іншим. За таким принципом «UGEARS» працює і сьогодні: не тільки виробництво, а й своєрідна школа.

РІСТ