Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"

-На синочка натякаєте?

-І на нього теж! Для носія стихійної сили отримати ще ковток чужорідної - може стати рівним божевіллю! Хто знає, як це позначиться на ньому? А якщо на бік зла перейде? Бачила, що іноді трапляється з людьми, якщо раптом забагатіють? Влада слабкого псує! А якщо це не людина, а стихійник?!  Удвічі небезпечно! Гора ведмідь вкусив, бач які наслідки?! А що може статися, якщо він насититься віками зібраними знаннями? Ні! Не можна так ризикувати! Тож послухай моєї поради, дитино, не лізь більше в Письмовник! Поки ти ще не маєш ніяких знань, боятися нічого…

-Хм... ну я подумаю, Матильдо...

-Що тут думати? - заревіла відьма, - роби, як сказала!

-Матильдо, з усією повагою, спокійніше! І звідки ви стільки всього знаєте? - нахмурилася господиня, - поради даєте...

-Знаю, тому що це я мала стати Свирянкою, а не Явдошка!

«Приїхала баба з міста привезла різні вісті»

-Як це відбулося? Чому?

             Матильда підвелася з лави, підійшла до вікна і заговорила стомленим голосом, дивлячись у двір, мов у минуле:

-Нас у селі було двоє дівчат із мітками Свирянок. Я та Явдошка. Ми з нею з дитинства знали, що комусь із нас тітка Павлина передасть посаду. Часто бігали до неї, любили проводити з нею час, подружилися.

-То ви родички?

-Ні, ми чужі. Павлина мала синів, їм вона силу передати не могла. А ми з Явдошкою підходили. Так ось, коли ми подорослішали, стало зрозуміло, що Свирянкою ставати мені. Явдошка була заслабка духом для цієї ролі: боязка, нерішуча, надто спокійна, за себе постояти не могла - не по плечах ноша. Між собою ми все вирішили і Павлину повідомили. Але коли у призначену годину я прийшла, щоб отримати силу, виявилося, що її вже прийняла Явдошка…

-Чому?!

-Мені не пояснили, досі не знаю. Але Явдошка так вчинила не з власної волі, проте як я не допитувалась – нічого мені не розповіла. Ридала, але мовчала. Томилася вона своїм вибором… Все життя несла тяжкий хрест…

-А ви?

-А я… засмутилася і… змирилася. Тому мені стільки всього відомо, Степаніє…

-Не знаю що й сказати. Мені дуже шкода…

-Не варто, багато років минуло. У результаті я і силою не ображена, і все у мене добре.

-Ви казали, що роботу мою виконуєте, що мали на увазі?

-Коли в окрузі багато нещасних та самотніх, що вони роблять? По відьмах, по «бабках» бігають. Хто за приворотом, хто за ворожінням.

-А-а-а... Це як з Мітею? Приворотні зілля продаєте?

-Майже. Ось тільки я правильні зілля варю, бо розумію, що в таїнство Долі необізнаним лізти не слід, щоб лиха не наробити. Я варю такі зілля, які допомагають справжню пару знайти, а не перетворюють обранця на раба, як роблять інші мої, так скажімо «колеги».

-Цікава у нас з вами розмова вийшла, не очікувала. Дякую, що розповіли. Присягатися, що більше не зачеплю Письмовник – не можу. Я обіцяла бабі-Явдошці прийти. Але нічого такого випитувати не стану, не хвилюйтеся.

-Добре…

-А що ви там гриміли про те, що я наречених довела. А що мені з ними робити? Я на частини порватись не можу!

-Якщо ти не в курсі і тут тебе просвітлю, - Матильда повернулася за стіл, - кожному з твоїх наречених погано зараз. Усередині все вивертає від бажання бути поруч з тобою, зробити своєю! Це не просто так все відбувається, вищі сили втрутилися. Щоб у короткий термін, лише за сто один день, вони показали себе з усіх боків. Щоб ти могла обрати гідного.

-Або гідних? Правда, що можна обрати двох?

-Так, можна. Ось тільки якщо це люди. Дві стихійні сили жодна Свирянка не потягне.

-Як це?

-Стихійники – ті, хто володіють силою основних стихій: води, землі, вогню чи повітря. Проте у наречених у Свирянки бувають зрідка. Вкрай зрідка. Не кожна винесе чинність такого чоловіка. А про двох й казати нема що. Повір мені на слово, поки не зрозумієш.

             Стьопка засмутилась, тільки зараз усвідомивши, що в глибині душі вже зробила вибір на користь Міті та Гора. А ні, виявляється -  не можна.

-Розумію, ти хотіла їх обох взяти, але не можна дитинко, не можна… - продовжувала Матильда.

-Нічого я не хотіла! - надулася Стьопка, - далі розповідайте!

-Обов'язок Свирянки приділяти однакову увагу всім нареченим. Вони повинні відчувати, що в рівному становищі і тоді ні в кого не виникне образ. Вони ж зараз як бики перед заплідненням, тільки привід дай.

-І що робити?

-Та просто все. Зустрічайся з усіма, розмовляй, у кіно ходи, у ресторани. Та тільки так, щоби з усіма однаково. І не дозволяй одному те, чого не дозволиш іншим!

Стьопка почервоніла.

-Так-так. Відкатів тобі теж краще уникнути. Так що справами не займайся поки що. Усі сили на мужиків витрачай, знайомся, зважуй, шукай кращого. Або найкращих…