Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
-Я вирішила поговорити з ними відверто і все розповісти. Не можу я так, Матильдо, ховатися, бігати, крутитись. Брехати іншим, коли з кимось піду на побачення.
-А ось це правильно. За старих часів наречені і так знали, що стали обранцями Свирянки. Тоді було простіше. Розкажи їм, зрозуміють – добре, не зрозуміють - нехай відмовляються, тобі ж простіше.
-А вони зможуть відмовитись?
-Зможуть. В очі тобі повинні сказати, що відмовляються бути судженим, от і все.
-Хм.
-І ще, Степаніє. Навіть якщо раніше вибір зробиш – не признавайся нікому. У собі тримай. Таке почнеться…
-Але все-одно ж доведеться сказати...
-У зазначений термін скажеш, перед вінчанням. Коли закінчується останній день?
Степанія прикинула дати, але Матильда додала:
-Ні, не кажи! Тільки ти маєш знати цей день! Перед вінчанням, коли повідомиш ім'я обранця - решту відпустить.
-Як все складно…
-Нічого складного, якщо виконувати умови.
-А із синочком вашим, як бути? Він же не стерпить суперників, на Мітю вранці кинувся.
-Я з ним ще раз серйозно поговорю. А ти пам’ятай, зайвого у Явдошки не запитуй! Або ні… Запитаєш дещо для мене? - попросила.
-Що?
-Запитай, чому вона раптово стала Свирянкою? Може тобі розповість...
«Бажані звістки — милий гонець»
Хазяйка провела засмучену Матильду до дверей. Відьма сама на себе не була схожою: голову опустила, очі сумні, плечі пониклі, навіть старше стала виглядати.
-А мене на іменини покличеш? - запитала наостанок.
-Ой, так-так, звичайно, приходьте… - ввічливо відповіла Стьопка, - післязавтра о сьомій вечора.
-Тоді я зі своїми хлопцями раніше прийду.
-Матильдо, я ось що ще запитати хотіла. Наречених шість чи сім?
-Сім. Як днів тижня. А що, ще сьомого чекаєш? – слабо посміхнулася відьма, кутаючись у шубу.
-Не те, що б… мені і цих по горло! - Стьопка провела ребром долоні по шиї, - просто хочу знати напевно.
-Не чекай на сьомого. Двоє у моєму Гору.
-Як це? Ведмідь та лісник за двох рахуються?
-Саме так.
-Як? Тіло ж одне!
- Багато ти знаєш...
Опішивши від її слів, Стьопка навіть «До побачення» не сказала і не помітила автомобіль, що підкотив до хвіртки. Щойно замкнули двері, в них постукали. На порозі стояв Роман із подарунковим пакетом у руках.
-О, Романе, добрий день!
-Здрастуйте, Степанидо Станіславівно, - привітався водій Грізного, - Антон Вадимович велів подарунок передати! Візьміть будь ласка!
-А що там?
-Телефон мобільний, - відповів Рома, - як тільки увімкнете, він вам одразу зателефонує, все пояснить!
-Хм, ну гаразд! - Стьопка взяла пакет, - як ся маєш? Все добре у тебе?
-Ну-у-у так, нормально, - Роман подивився кудись убік.
-З Зоєю поговорив? Коли весілля?
-Ой, та ну вас! Жартуєте, яке весілля… - Рома штовхнув поріг носком туфлі, - я не самогубець!
-Романе! То ти із Зоєю не говорив? - знову запитала з натиском в голосі.
-Не говорив! Я піду, до побачення! - і повернувся піти.
-Стояти! – вигукнула жінка. Роман завмер, - до-ро-гень-кий... - промовила по складах, удавано ласкаво, - якщо сьогодні ж не поговориш із Зоєю, пристріт наведу, ти мене зрозумів?!
Роман обернувся, полоснув по Стьопці переляканим поглядом і риссю кинувся з двору, ледве в хвіртку влучив. Степанія слідом йому дико зареготала.
-До чого мужик сцикливий пішов, тьху! Нафіга Зойці такий чоловік, не помилилася я, часом? – пробурчала, замкнувши двері.
Сівши на новенькому дивані, розгорнула подарунок і присвиснула. Айфон останньої моделі!
-Жований торт! - вилаялася, - та я по ньому раніше тільки облизувалася, а тепер ось... техніка мрії!
Дорогий подарунок, нічого не скажеш. Незручно навіть приймати. Поки міркувала та крутила в руках телефон мрії, він узяв і завібрував.
-Алло...
-Вітаю, Амазонко! – прохрипів Грізний.
-Привіт, Антоне! Що ж це ви мене такими дорогими подарунками балуєте?
-Я вас прошу, не сперечайтеся з хворою людиною! - закашлявся, - а подарунок до дня народження якраз, ось тільки вручив раніше! Прийміть, я вас прошу!
-Але дорого ж, Антоне...
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь», після закриття браузера.