Читати книгу - "Світова гібридна війна: український фронт"

Розрив ВТС з Росією обумовлює необхідність активізувати заходи з імпортозаміщення російських комплектуючих для україн­ських підприємств. Тим більше що у Воєнній доктрині Украї­ни, затвердженій Указом Президента від 24 вересня 2015 р. № 555, визначено, що воєнно-­економічне та військово-­технічне забезпечення воєнної безпеки держави безпосередньо залежить від україн­ського ОПК.

Реалії сьогодення такі, що, з огляду на обмежені можливості отримання летальної зброї від наших партнерів, забезпечувати україн­ське військо сучасним озброєнням мусимо самі, спираючись передусім на власну оборонну промисловість.

Слід зазначити, що протягом останніх років україн­ська оборонка значно змінилася.

Уже в 2015 р. державне оборонне замовлення було виконане майже на 100 %. Рішення про припинення виробничої та науково-­технічної кооперації оборонних підприємств Украї­ни і РФ[13] стимулювало пошук нової кооперації та нових ринків збуту товарів військового призначення.

Зростанню результативності діяльності оборонних підприємств сприяло прийняття низки важливих законодавчих актів. Зокрема, зміни у Податковому та Митному кодексах Украї­ни дали змогу звільнити від мита та податків товари (запчастини, вузли та агрегати), необхідні для виробництва ОВТ для Збройних Сил. Уряд своїм рішенням[14] дозволив передоплату спеціального обладнання та устаткування, необхідного для розроб­лення і виготовлення озброєння, військової та спеціальної техніки для потреб Збройних Сил Украї­ни й інших військових формувань терміном до одного року.

Усе це створило сприятливі умови для виконання державних конт­рактів з оборонного замовлення, збільшення в його обсязі сучасних зразків озброєння. І результати не забарилися: упродовж  2015 р. за результатами проведених державних випробувань на озброєння Збройних Сил Украї­ни було прийнято близько 20 нових зразків озброєння та військової техніки.

Значний потенціал у нарощуванні можливостей створення та виробництва сучасного озброєння і військової техніки зосереджений у недержавному секторі націо­нальної економіки.

Так, поряд із підприємствами ДК «Укроборонпром» і Державного космічного агентства Украї­ни (ДКАУ), які становлять основу націо­нального ОПК, вагомий внесок у створення сучасного ОВТ роб­лять і приватні компанії, такі як ПАТ «Мотор Січ», ВАТ «АвтоКРАЗ» і багато інших.

Однак для ефективної реалізації потенціалу недержавного сектору націо­нальної економіки потрібні суттєві зміни в розвитку державно-­приватного партнерства у сфері оборонної промисловості та вирішення існуючих тут проб­лем. Серед найважливіших — знаходження взаєморозуміння та компромісів з державою у питаннях гарантування інвестицій, ринків збуту, ціноутворення, випробування товарів військового призначення, інтелектуальної власності, роялті тощо.

Розвиток оборонної промисловості тісно пов’язаний з розвитком інших високотехнологічних галузей. Прикладом такого комплексного позитивного впливу є проекти україн­ських компаній ПАТ «Мотор Січ» та ДП «Завод 410 ЦА» щодо модернізації вертольотів Мі-­2 та Мі-­8, які можуть виконувати завдання різної складності й використовуватися як для потреб міністерств оборони і внутрішніх справ, так і в інтересах інших суб’єктів. Ці принципово нові машини вже нині мають попит на внутрішньому ринку і в зарубіжжі.

Серед найближчих головних пріоритетів розвитку вітчизняної оборонної промисловості є створення виробництва та постачання в інтересах:

Сухопутних військ — високоточних ракет і боєприпасів, артилерійських систем і бронетранспортерів нового покоління, засобів зв’язку та управління, автоматизованих комплексів розвідки, безпілотних літальних апаратів (у тому числі ударних), навігаційної апаратури;

Повітряних Сил — модернізованих літаків, вертольотів, засобів радіолокації, станцій радіоелектронної боротьби, зенітних ракетних комплексів, розробка зенітного ракетного комплексу середньої дальності та військово-­транспортних літаків;

Військово-­Морських Сил — комплексів крилатих ракет, бойових кораб­лів та броньованих артилерійських катерів.

Надзвичайно важливо ухвалити рішення і сформувати законодавство щодо розвитку стратегічних галузей оборонної промисловості, зокрема, ракетно-­космічної, авіаційної, кораб­лебудівної, боєприпасів та спеціальної хімії, приладобудування.

Передумовою для розвитку в Украї­ні сучасних виробництв озброєння та військової техніки може стати цивілізоване реформування вітчизняного оборонного комплексу відповідно до міжнародних стандартів корпоратизації. Це дозволить створити прозору сучасну структуру управління, зокрема наглядові ради, встановити єдині загальноприйняті правила гри для міжнародних інвесторів, залучити іноземний капітал та дозволити йому працювати на посилення обороноздатності Украї­ни.

Ще один ключовий напрям реформування оборонної галузі — створення кластерів, які об’єднають профільні підприємства. У червні 2016 р. був створений перший кластер — Україн­ську авіабудівну корпорацію — на фундаменті легендарного ДП «Антонов». А завдяки Закону Украї­ни № 1475, ухваленому в липні 2016 р., україн­ські авіабудівники тепер уже можуть створювати спільні підприємства з іноземними компаніями за кордоном.

На порядку денному — створення інших кластерів, які об’єднають державні та приватні підприємства за чіткою спеціалізацією. Їх ядром має бути профільний концерн з правами спецекспортера. Кожен з таких кластерів матиме замкнений цикл виробництва, вестиме розробки нової техніки та виготовлятиме новітню продукцію.

Інтелектуальні та фінансові ресурси держави мають бути спрямовані на технологічне оновлення виробничої бази, удосконалення взаємодії між наукою і виробництвом, інтегрування у світову оборонно-­промислову кооперацію та співробітництво, підготовку висококваліфікованих кадрів.

Заходи з імпортозаміщення. Після припинення військово-­технічного співробітництва з Росією для оборонної промисловості Украї­ни вкрай важливо вирішити два проб­лемні питання: визначити заходи і механізми імпортозаміщення комплектуючих для ремонту та модернізації ОВТ, які раніше поставлялися з РФ, та переорієнтувати діяльність підприємств ОПК на співробітництво з іншими країнами. Пошук відповідей на них здійснюється за гібридним сценарієм. З одного боку, йдеться про модернізацію наявних і створення нових виробництв ОВТ з використанням обсягів оборонного бюджету, що зросли в умовах війни, з іншого — про розгортання військово-­технічного співробітництва з компаніями країн ЄС, НАТО та країн, які не входять до цих союзів.

Важливість своєчасного вирішення зазначених проб­лем важко переоцінити. Військово-­технічне співробітництво Украї­ни з Росією у сфері спільного виробництва різноманітних видів ОВТ тривало понад півстоліття. За цей час сформувалися споріднені технології та виробництва. Третина з 400 російських організацій та підприємств постачала комплектуючі оборонним підприємства Украї­ни. У свою чергу, 160 україн­ських підприємств постачали понад 3 тис. деталей, вузлів та спеціальних виробів на російські підприємства.

За даними ДК «Укроборонпром», до складу якого входить більшість оборонних підприємств Украї­ни, для виробництва комплектуючих нині залучено понад сто приватних підприємств з різних регіонів краї­ни; вони вже налагодили виробництво близько 300 зразків. Частина комплектуючих закуповується поки що у колишніх країнах Варшавського договору, які володіють радянськими технологіями та мають споріднені виробництва.

Загалом до виробництва комплектуючих до військової техніки та озброєння залучено 300 україн­ських підприємств, зокрема з Львівської, Тернопільської, Херсонської, Хмельницької, Запорізької та Черкаської областей. Для подальшої консолідації зусиль та прискорення вирішення проб­леми імпортозаміщення концерн «Укроборонпром» розробив номенклатурний Каталог продукції ОПК[15]. За даними Укроборонпрому, вжиті на сьогодні заходи дозволили зменшити потребу в імпорті комплектую­чих: у бронетанковій галузі — на 72 %, у решті галузей — на 35—54 %, у радіо­електронній — лише на 15 %.

Розширення ВТС з країнами ЄС і НАТО. Співробітництво з країнами ЄС і НАТО є одним із головних стратегічних напрямів розвитку безпекової політики Украї­ни. У сучасних воєнно-­політичних умовах основною метою цієї політики є досягнення критеріїв, необхідних для набуття у подальшому членства Украї­ни у Північноатлантичному альянсі. Важливим завданням для досягнення