Читати книгу - "Світова гібридна війна: український фронт"

більшого значення у професіоналізації сил оборони набуває підвищення мотивації до проходження військової служби. Йдеться, насамперед, про посилення правового та соціального захисту військових, упорядкування їх службової діяльності, вирішення їх житлових проб­лем тощо. Це дасть змогу забезпечити стійке збільшення у силах оборони частки військовослужбовців за контрактом, формування професійного сержантського складу, нарощування чисельності військового резерву.

Для посилення професіоналізації сил оборони потрібно налагодити в них сучасну систему кадрового менеджменту з використанням прийнятих у НАТО принципів кадрової та гуманітарної політики. Необхідно забезпечити ефективне управління кар’єрою професійних військовослужбовців у спосіб підвищення якості їх навчання і підготовки, впровадження прозорої та доброчесної системи добору кандидатів і призначення їх на посади, уточнення процедур звільнення військових зі служби та створення умов для їх адаптації до цивільного життя.

Ситуація як у районі проведення антитерористичної операції, так і в інших регіонах краї­ни залишається складною. Тож україн­ським спеціальним службам та правоохоронним органам потрібно докладати чимало зусиль для упередження загроз, викриття справжніх намірів противника, своєчасного виявлення та припинення розвідувальної, диверсійної, терористичної та іншої протиправної діяльності проти нашої держави.

Подальше реформування Служби безпеки Украї­ни має забезпечити «її трансформацію у динамічну, укомплектовану високопрофесійними фахівцями, забезпечену сучасними матеріальними і технічними засобами спеціальну службу, здатну ефективно захищати державний суверенітет, конституційний лад і територіальну цілісність Украї­ни»[9]. Такий підхід та врахування досвіду діяльності спецслужб держав — членів ЄС і НАТО дозволить суттєво підвищити ефективність СБУ, роль якої у протидії гіб­ридній війні суттєво зростає. Найближчим часом очікується прийняття Концепції реформування СБУ.

Метою розвитку вітчизняних розвідувальних органів є «посилення розвідувальних спроможностей Украї­ни на основі їх узгодженого функціонування, координації діяльності та зміцнення взаємодії з партнерськими спецслужбами держав — членів НАТО»[10]. Це дозволить підвищити ефективність діяльності розвідувальних органів Украї­ни в умовах гібридних загроз і обмежених фінансових можливостей держави.

Важливого значення набуває прийняття Закону Украї­ни «Про розвідувальну діяльність», який повинен чітко визначити суб’єктність націо­нальної розвідувальної системи, її формат, структуру, права та обов’язки суб’єктів, правові засади, порядок, форми і механізми взаємодії між ними та з іншими органами, які залучаються до здійснення розвідувальних заходів.

Реформа Міністерства внутрішніх справ Украї­ни має забезпечити «максимально доцільну консолідацію правоохоронної діяльності у сфері його відповідальності, позбавлення невластивих контрольних і дозвільних функцій, підвищення рівня довіри громадян до правоохоронних органів, трансформацію у цивільний центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах правоохоронної діяльності, захисту державного кордону, міграційної діяльності та цивільного захисту»[11].

Необхідно вирішити питання щодо належного забезпечення правоохоронців сучасними технічними засобами, удосконалити систему підвищення кваліфікації та навчання поліцейських, спеціалістів для слідчих підрозділів, запровадити принципово нову систему оцінювання ефективності діяльності Націо­нальної поліції Украї­ни.

Розвиток Націо­нальної гвардії Украї­ни як військового формування з правоохоронними функціями має бути спрямований на «збільшення її спроможностей щодо забезпечення громадської безпеки, фізичного захис­ту об’єктів критичної інфраструктури, участі в охороні та обороні державного кордону Украї­ни, а також підтримки операцій Збройних Сил Украї­ни у кризових ситуаціях, що загрожують націо­нальній безпеці, та в особливий період»[12].

Пріоритетним завданням на найближчий час має стати розгортання належним чином підготовлених військових частин оперативного призначення та загонів спеціального призначення, а також оснащення частин і підрозділів Націо­нальної гвардії Украї­ни новітніми та модернізованими зразками озброєння і військової техніки, спеціальними засобами та обладнанням для охорони громадського порядку, сучасними системами управління та зв’язку.

Відповідно, мають бути змінені організаційно-­штатні структури, а системи управління вдосконалені до рівня стандартів НАТО. Особливу увагу слід приділити реформуванню системи бойової та спеціальної підготовки, розгортанню та обладнанню центрів підготовки підрозділів час­тин оперативного призначення.

Розвиток Державної прикордонної служби потребує вирішення таких завдань, як:

— модернізація системи управління і посилення бойових можливостей;

— забезпечення сучасними технічними засобами, впровадження новітніх інформаційних технологій у систему управління та забезпечення захисту інформаційних ресурсів;

— визначення чіткого механізму залучення в мирний час з’єднань, військових частин і підрозділів Збройних Сил Украї­ни до заходів з посилення охорони державного кордону та суверенних прав держави в її виключній (морській) економічній зоні;

— удосконалення співпраці з прикордонною охороною сусідніх країн, країн ЄС, зокрема, спільний багатосторонній аналіз ризиків у сфері безпеки державного кордону, співпраця у підготовці кадрів тощо.

Особливе занепокоєння наразі викликає невирішеність питання щодо відновлення контролю за ділянкою державного кордону в зоні проведення АТО.

Для адекватного і гнучкого реагування на весь спектр загроз націо­нальній безпеці Украї­ни в умовах протидії гібридній війні важливо продовжувати реформування та розвиток усіх складових сектору безпеки і оборони. Актуальними залишаються завдання щодо вдосконалення міжвідомчої взаємодії, раціонального використання наявних у держави можливостей і ресурсів.

12.3. Відновлення та розвиток оборонної промисловості

Оборонна промисловість — одна з небагатьох галузей промисловості Украї­ни, де збереглися високотехнологічні виробництва.

Нині україн­ська оборонка значно відстає у розвитку елементної бази мікроелектроніки, мікропроцесорної техніки, нанотехнологій, без чого неможливе створення сучасних зразків озброєння. Мізерною є частка впроваджених нових технологічних процесів у сфері виробництва озброєння в загальних обсягах освоєних нових технологій. Ледь жевріє діяльність з патентування вітчизняних винаходів, впровадження винаходів, нових технологій та матеріалів.

Основними причинами цих проб­лем є:

— неефективність діючої системи управління оборонною промисловістю;

— структурна недосконалість оборонної промисловості через незавершеність запровадження організаційних, законодавчих, економічних, техніко-­технологічних, майнових та інших перетворень;

— відсутність державної підтримки технологічної модернізації підприємств, стимулювання розвитку критичних технологій;

— занепад наукового, технічного та виробничого потенціалу оборонних підприємств;

— високий рівень зносу основних фондів;

— недостатність ресурсного забезпечення та неефективне використання наявних ресурсів;

— втрата традиційних ринків експорту продукції військового призначення та подвійного використання, що призвело до зменшення обсягів виробництва, а також коштів підприємств, що спрямовуються на створення і модернізацію зразків видів озброєнь і військової техніки, які мають попит на зовнішніх та внутрішньому ринках;

— високий рівень імпортозалежності від Російської Федерації.

Нині, коли оборонна промисловість має оперативно та якісно виконувати своє головне завдання — задовольняти потреби Збройних Сил Украї­ни та інших військових формувань у ОВТ, до «хронічних» проб­лем ОПК Украї­ни, пов’язаних переважно із застарілою матеріально-­технічною базою виробництва, додалися нові. Йдеться про втрату контролю над низкою підприємств оборонного спрямування через анексію Автономної Республіки Крим та м. Севастополь, а також тимчасову окупацію окремих районів Донецької та Луганської областей, а також про припинення Україною військово-­технічного співробітництва (ВТС) з Російською Федерацією як країною-­агресором.

Російська окупація АРК суттєво зменшила можливості ОПК Украї­ни не тільки у військово-­морському сегменті (кораб­лебудування та судноремонт), а й у авіаційному (розробка та виготовлення парашутних систем, випробування авіаційної техніки, ремонт літаків та вертольотів морської авіації) і танкобудуванні.

На тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областей залишаються важливі підприємства з виробництва боєприпасів, вибухових