Читати книгу - "Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу"

США багато грошей витрачається на цілі, не пов'язані з забезпеченням результатів у вигляді покращення показників здоров'я, а саме на охочі до прибутків медичні страхові компанії, на високі адміністративні витрати, дорогі рецептурні ліки, на великі страхові виплати, пов'язані з лікарськими помилками та перестрахувальною медициною, а також на відділення екстреної допомоги, де лікують наш великий контингент застрахованого населення, неспроможного платити за лікування, що не потребує термінового втручання.

-

Обидва розділи про Сполучені Штати я розпочинав із розповіді про сильні сторони моєї країни. Потім перейшов до тих нинішніх проблем, які вважаю найбільш серйозними. А тепер давайте завершимо ці розділи, розглянувши згадані вище проблеми в контексті нашої книги, тобто з точки зору структури кризи та необхідних змін.

Які з дванадцяти прогностичних чинників, перелічених у табл. 1.2, покращують, а які — погіршують спроможність США подолати власні проблеми за допомогою вибіркових змін? Коли я застосовую свою концептуальну схему до Сполучених Штатів, то мною рухає не лише суто науковий інтерес, а й бажання запропонувати американцям певні дороговкази для пошуку рішень. Якщо ми зможемо чітко і ясно зрозуміти, які чинники такому пошуку заважають, то це розуміння допоможе нам зосередитись на віднайденні способів подолання перешкод.

До чинників, які сприяють позитивному результату, належать матеріальні, або частково матеріальні переваги, а також переваги культурні. До однієї групи частково матеріальних переваг входить така наша демографічна перевага, як велике населення; переваги географічні у вигляді великої території, розташування у зоні помірного клімату, родючі ґрунти, розгалужені прибережні та внутрішні водні шляхи; наші політичні переваги, такі як федеральна демократична система, цивільний контроль над збройними силами і відносно низька корупція; а також історичні переваги, як-от широкі можливості для розвитку індивіда, державні інвестиції та залучення іммігрантів. Це головні причини того, що Сполучені Штати довго були і залишаються донині найпотужнішою країною світу з найбільшою в світі економікою. Інша група суто матеріальних переваг — географічні, які забезпечували нам найбільшу свободу дій (чинник 12) порівняно з рештою країн світу: широкі океани, які захищають нас з обох боків, а також сухопутні кордони з мирно налаштованими та значно менш населеними сусідами із двох інших сторін. Над Сполученими Штатами не нависає загроза вторгнення в осяжному майбутньому, тоді як дві з шести країн, досліджених у цій книзі (Німеччина та Японія), були завойовані й окуповані, а на дві інші було вчинено напади. Але міжконтинентальні балістичні ракети, економічна глобалізація, а також легкість, з якою нелегальні іммігранти проникають на нашу територію завдяки сучасним транспортним засобам, вже суттєво урізали нашу свободу від геополітичних обмежень.

Що ж стосується наших культурних переваг, то найвагомішою з них є наше сильне почуття національної ідентичності (чинник 6). Упродовж всієї своєї історії американці вважали США унікальною й чудовою країною і пишалися нею. Інші народи часто характеризують наш оптимізм і практичність таким чином: американці вважають, що проблеми для того й існують, щоб їх вирішувати.

Ще однією культурною перевагою Америки є її гнучкість (чинник 10), яка проявляється різними способами. Американці змінюють своє місце проживання в середньому кожних п'ять років, значно частіше, ніж громадяни решти країн, про які йшлося в цій книзі. В загальнонаціональному масштабі влада переходила від республіканців до демократів і навпаки досить часто, на президентському рівні — дев'ять разів за останніх 70 років. Наша тривала історія існування одних і тих самих основних політичних партій — демократичної з 1820 року та республіканської з 1854-го — насправді є радше ознакою гнучкості, ніж непоступливості. Чому? Тому що кожного разу, коли якась третя партія набувала ваги (наприклад, «Лосина» партія Теодора Рузвельта, Прогресивна партія Генрі Воллеса чи Американська незалежна партія Джорджа Воллеса), вона невдовзі занепадала, бо її програму частково переймали дві основні партії. Гнучкість щодо засадничих цінностей також була характерною для Сполучених Штатів. З одного боку, наші принципові засадничі цінності (чинник 1) — свобода, рівність і демократія офіційно не підлягають перегляду (хоча все ж таки існують деякі «мертві зони», яких вони не стосуються). З іншого боку, за останніх 70 років США втратили інтерес до деяких усталених цінностей, визнавши їх застарілими: після Другої світової війни ми відмовилися від своєї колишньої політики ізоляціонізму, а дискримінація жінок і расова дискримінація поволі зменшувалися починаючи з 1950-х.

А тепер про наші вади. Першими кроками кожної країни до вирішення будь-якої національної кризи є досягнення загальнонаціонального консенсусу щодо фактичного існування цієї кризи (чинник 1); взяття на себе відповідальності за виникнення тих чи інших проблем (чинник 2) замість того, щоб перекладати провину на когось іншого (інші країни або інші групи всередині країни); здійснення чесної самооцінки: що працює добре, а що — погано (чинник 7). Сполученим Штатам іще далеко до згуртування довкола цих перших кроків. Так, американці дедалі більше непокояться станом нашої країни, але загальнонаціонального консенсусу щодо причин його погіршення ще не досягнуто. Чесна самооцінка також у дефіциті. Не існує широкого консенсусу стосовно того, що нашими фундаментальними проблемами є поляризація суспільства, низька явка виборців і перешкоди їх реєстрації, нерівність і дедалі гірша соціально-економічна мобільність, а також зменшення державних інвестицій в освіту та громадські ресурси. Велика кількість американських політиків і виборців вперто працюють над тим, щоб поглибити ці проблеми, а не розв'язати їх. Надто багато американців прагнуть перекласти відповідальність за ці проблеми на когось іншого, і улюбленими мішенями в цьому відношенні є Китай, Мексика, нелегальні іммігранти.

Серед заможних і впливових американців із непропорційно великим політичним впливом уже простежується тенденція до усвідомлення того факту, що в країні відбувається щось не те, але замість того, щоб використати своє багатство і вплив на пошук шляхів подолання проблем, вони шукають можливості для самих себе та своїх родин для втечі від проблем американського суспільства. Одні з останніх модних стратегій такої втечі — придбання власності у Новій Зеландії (найвіддаленішій країні «першого світу») або перебудова за величезні кошти недіючих американських шахт для запуску міжконтинентальних балістичних ракет на люксові захищені бункери (фото 10.2). Але чи довго протримається мікроцивілізація в бункерах або ізольована громада в Новій Зеландії, якщо впадуть самі Сполучені Штати? Кілька днів? Кілька тижнів? Кілька місяців? Цю тему добре розкрито в наведеному далі короткому «діалозі».

Запитання: Коли США почнуть серйозно ставитися до своїх проблем?

Відповідь: Коли багаті та впливові американці на власній шкірі відчують небезпеку.

До цієї відповіді я додам таке: коли багаті та впливові американці усвідомлять: все, що вони роблять, не захистить їх від небезпеки, якщо більшість решти американців залишатимуться розлюченими, пригніченими і не матимуть реалістичної