Читати книгу - "Анексія: Острів Крим"

дав такий коментар подій цього дня: «Багатьом військовим експертам була не зрозуміла позиція політико-військового керівництва України на початковому етапі розвитку кризової ситуації в Криму: „не провокувати“, „утримуватися від активних дій“ та інше. Навіть коли було відомо, що ЧФ РФ переведено в повну бойову готовність, що йде нарощування російських військ у Криму, чомусь за наказом із Києва було знижено до повсякденного рівня бойову готовність ВМС України — керівництво, штаби й особовий склад було відпущено додому. Кораблі, незважаючи на рекомендації, не були виведені з баз і були заблоковані силами ЧФ РФ. Наказу на активну протидію російській активності в Криму не було віддано через низку чинників. По-перше, керівництво в Києві було не готове стати risk takers, тобто взяти на себе ризики, ініціативу та діяти на нейтралізацію конфлікту й стримування його розгортання. До речі, подібні ситуації були неодноразово (Одеса у 1995 році, Донузлав — 1995–1996, Тузла — 2003). Тоді адекватним нарощуванням сил і діями на випередження вдалося нейтралізувати розвиток кризи, локалізувати та ліквідувати її. Це були боротьба нервової напруги, демонстрація рішучості намірів, навіть зі стрільбою в повітря, а також рішуче адекватне нарощування військ, перекриття шляхів, доступу до об’єктів та ін. При адекватних превентивних діях із боку України можливо було стримати розвиток конфлікту в Криму, нейтралізувати його на початковій стадії. На жаль, цього не трапилося — у 2014-му сили (війська) залишалися в ППД і не були розгорнуті у визначені райони. Ініціатива була просто дарована російським військам і „політичним туристам“, наслідки відомі. По-друге, надмірна централізація вертикалі системи військового управління в умовах відсутності оперативних директив і чітких правил застосування сили (rules of engagement) виключала ефективні дії на місцях. По-третє, західний політичний істеблішмент, особливо на початковому етапі цього гібридного конфлікту, розглядав Росію в якості партнера та вважав Європу безпечним і стабільним континентом з украй низькою ймовірністю розгортання нового цивілізаційного протистояння, тобто вважав, що ситуацію можливо виправити шляхом переговорів. Кремль підступно скористався цим».

Активістка, кримчанка Таміла Ташева так згадує тодішнє спілкування з українськими військовими у Криму: «Багато хто говорив, що немає наказів. Ми спілкувалися з командирами частин. Вони говорили, що є статут караульної служби, який передбачає використання зброї при захопленні військової частини. Однак що там було зроблено? Їм наказали скласти всю зброю в збройовій і замкнути. Отже, під час захоплення в них не було зброї в руках. Ми їм відправляли бронежилети, їжу, поповнення для телефонів, зарядки. Крім того, ми закупили планшети, і наш журналіст-волонтер проїхав по багатьох стратегічних частинах, і за допомогою модему й планшета встановив камери над частинами. Таким чином усі могли бачити, що там відбувається, на окремому сайті. А командири говорили, що в них немає наказу чинити опір. І було сумно: коли в середині квітня військові частини почали здаватися, то командири говорили — привезіть заспокійливе для бійців. Тому що в них психіка не витримала. Їх учили одному — що потрібно відповідати зброєю на явно ворожі дії. А в житті вийшло по-іншому».

Уранці Дмитро Тимчук повідомив, що станом на 5:00 на території АРК російські ЗС зосередили до 19 тисяч осіб особового складу, до 300 бойових броньованих машин, до 40 артсистем, до 20 літаків, до 30 вертольотів, до 19 кораблів.

О 8:57 Владислав Селезньов дописав у Facebook про стан справ у Криму: «Як повідомив командир радіопередавального центру „Пеленг“ у Зеленогорську, на територію об’єкта проникли російські військовослужбовці. Об’єкт під контролем російських військовослужбовців. Українські військові моряки знаходяться на адміністративній частині центру. Зброя закрита в зброярці. Командний пункт і локаційні станції радіотехнічного батальйону „Ай-Петрі“ охороняють автоматники РФ»582. За словами блоґера, російські військові та «самооборона» Криму повністю заблокували всі в’їзди на територію бази зберігання озброєнь в Інкермані. О 9:40 він також повідомив, що російські війська блокують 13-й фотограмметричний центр у Сімферополі.

Тим часом нелегітимний глава ЦВК нелегітимного референдуму Михайло Малишев анонсував, що 16 березня в Криму організують екзіт-поли.

Усі попередні дні чимало експертів і кримських журналістів повідомляли про приїзд до Криму, особливо в Сімферополь і Севастополь, великої групи російських політтехнологів.

За даними російського ліберального видання Slon.ru583, «коли 7 березня Константинов виступив на мітингу „Народний сход за братський народ“, який проходив на Василевському узвозі в Москві, у зоні організаторів були помічені співробітники адміністрації президента Павєл Зеньковіч, Тімур Прокопєнко та керівник столичного департаменту культури Сєргєй Капков». Видання зазначало, що «головним по Криму» Путін призначив Олєга Бєлавенцева, віце-адмірала та професійного шпигуна, який координував роботу російських колег у Криму.

Журналісти Slon.ru також стверджували, що технологічною частиною референдуму в Криму займалося кремлівське управління з внутрішньої політики під особистим контролем Вячєслава Володіна. За даними Slon.ru, одним з організаторів референдуму до Криму був відправлений заступник голови управління з внутрішньої політики Алєксєй Анісімов — він до призначення у квітні керівником виконкому «Общероссийского народного фронта» відповідав в Управлінні внутрішньої політики за регіональні вибори.

Крім того, на початку березня в Криму був помічений також інший політтехнолог Радій Хабіров, який, з одного боку, відповідав за супровід кримських депутатів, а з другого — брав участь у переговорах із кримськими татарами. Заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джеляль зізнався Slon.ru, що чув ім’я останнього «в контексті підготовки референдуму». Інформацію про участь Анісімова в підготовці референдуму підтвердив і відомий блоґер Shaltay Boltay з руху «Анонімний інтернаціонал», який стверджував, що зміг зламати пошту кількох чиновників із Кремля та деяких російських політиків, і згодом виклав у Інтернет їхнє листування.

Із блогу Shaltay Boltay — таблиця ставлення до питань референдуму в районах півострова584.

Slon.ru писав про зламану переписку: «Значна частина листів, що стосуються кримського референдуму — півтори тисячі вхідних і кілька сотень вихідних, — з ящика адресата, що підписується як Вєра Кєрова. У пошті можна знайти щоденні узгодження зовнішньої агітації, верстку агітгазети та записи роликів, прототипів бюлетенів, проектів заяв кримських чиновників. Про зв’язок піарників із АП свідчать листи та погодження матеріалів, відправлені на адресу Алєксєя Анісімова. Зазначена в архівах адреса зламаної пошти належить Вєрі Кєровій, колишній співробітниці ІНСОРа (Інституту сучасного розвитку) і екс-співробітниці повпредства Центрального федерального округу. „Анонімний інтернаціонал“, ґрунтуючись на