Читати книгу - "Секрет Світлячка, Олена Гуйда"

А ось цей момент мене трохи напружив. Не здивуюся, якщо слідчий Тор справді відправив темних імперських магів хибним слідом. І… і мені на допомогу ніхто не прийде. Від таких висновків мене в холодний піт кинуло.

Боги, а навіть Су, яка намагалася мене попередити про небезпеку, і та не зрозуміло де. Мабуть образилася. І полетіла кудись уплітати пироги. Тепер, Елтрісс, розраховуй виключно на свої здібності.

– Встигнемо. Дівчинка сильна, розумна, швидко впорається, – посміхнувся Сумах. – Як тільки ніхто не помітив її справжнього потенціалу?

Та все тому, що його немає. І я б позловтішалась, щиро посміхнулася, але без дозволу Сумаха навіть цього поки що не могла.

– Дивно, взагалі, – пробурчав Сен. – Сноррі сильний і досвідчений маг. Точно не пропустив би потенціал такого рівня. Якщо тільки…

Заткнувся б, слідчий великий. Мені вже й без твоїх здогадів вистачає проблем.

Але Сен поглянув на мене так, ніби вперше побачив, кров відхлинули від його обличчя. Зблід… Невже здогадався? Боги! Не зараз. Невчасно це.

Здається, настав час позбавлятися впливу і втікати куди очі бачать. Ось зараз пора.

І я навіть почала подумки читати закляття, але тут почувся звук дуже схожий на помах крил. Ще, і ще, і ще… немов просто над нашою головою літав величезний птах, піднімаючи пориви вітру, сніг, що не злежався в повітря…

Один порив вітру був такої сили, що я просто не змогла втриматись на ногах і мене відкинуло в обійми Сенера. Рівно за мить до того, як перед нами з'явився Кірай. Мов з неба впав у клубах густої первородної темряви. Але я можу присягнутися, що кілька невимовно довгих миттєвостей ця темрява мала форму... дракона.