Читати книгу - "Індоарійські таємниці України, Степан Іванович Наливайко"

В українській мові нібито не засвідчено слів, подібних до білоруських чамра й чамара. В українців є чамара — одяг галицького міщанина, прикрашений тасьмою і застібуваний висячими петельками (СУМ, IV 444); він іще називається чемера, чемерка — різновид чоловічого одягу, приталеного й зі складками іззаду (СУМ, IV 445). Ще одна назва цього одягу — чимбарка, чинбарка.

З огляду на це цікаво, що чамар — «чинбар» у мові хінді має різновиди чамвар, чанвар, а також, через закономірне чергування в/б — чамбар, чанбар. Що напрочуд близьке до укр. чинбар — «шкірник», «швець». Тим більше, що й українська мова знає дві форми цього слова — чинбар і чимбар. Як і два дієслова — чинбарити й чимбарити. Тобто є вагомі підстави вважати, що хінді chamvar-chambar i chanvar-chanbar й укр. чимбар-чинбар споріднені етимологічно, тобто мають спільне походження і однакове значення.

Слово chamra в мові хінді сходить до санскр. charma (сучасні різновиди мовою хінді — charm, charam), яке має значення «шкура», «шкіра», а також — «щит» (СРС, 208). Від нього утворені низка слів: charmakar — «чоботяр», «швець», charmanya — «шкіряний виріб», charman — «щит» (СРС, 208); charmin — «воїн, озброєний щитом» (те саме — charmika), charmadruma, charmavriksha — «береза» тощо (SED, 265).

Наявність у санскриті термінів charmadruma й charmavriksha на означення берези, дерева досить рідкісного для Індії, спонукає звернути увагу на те, що в слов’янських мовах чимало рослин і дерев містять у своїх назвах компонент черем, чемер. Черемха, черемшина, для яких характерна біла ознака, як і для берези (пор. у Ю.Федьковича: «Пишна черемшина вимахує білими своїми вітами» — СУМ, IV 455). Чемериця — рослина, яка буває і біла, і чорна, і жовта. Сюди ж чемерівка — настоянка на чемериці. Чамаришок — «тамариск». Сюди ж, очевидно, білоруське чамра — «самогонка», чамор — «чемериця» (ТС, 287), санскр. chamarika — бот. баухілія, гірське ебенове дерево (ХРС, І 516). Можливо, <289> з білор. чамра — «самогонка» споріднене укр. очамрілий, чамріти, очемеріти — задурманитись, дійти до непритомного стану тощо (пор. у Бориса Грінченка: а тут ззаду кричать: «Бережись, бо вдарить тебе кілком!» Я й очемерів і не знаю як повернувсь…).

Рясно відбите черем і чемер в українських та інослов’янських назвах: с. Чемер на Чернігівщині, а біля нього — ручай Чемірка; с. Чемерне на Рівненщині, болота Чемеричні на Харківщині й Луганщині, потоки Чемірний, Чемеруватий і Чемеристий на Івано-Франківщині — притоки Чорного Черемошу. Причому прикметно, що Чемеристий тече біля села Білоберізка Верховинського району (СГУ, 602). Болото Черемхове розміщується біля річки Білої, інше Черемхове — біля притоки Берестової, яр Черемушний — біля р. Мілової, притоки Сіверського Дінця, інший яр, Черемховий — біля р. Білої, притоки Айдару (СГУ, 604).

Назву Черемош (місцеві назви Черемуш, Чиримуш, Черемша, Черемшев), яку має права притока Пруту в басейні Дунаю і яка дуже давня (фіксується з ІІІ ст.), пов’язують із найменуванням дерева черемхи, здавна поширеного на берегах ріки. Аналогічним чином пояснюється і назва Черемошна, що її мають річки: права притока Кормину і права притока Тетерева у водозборі Дніпра й права притока Південного Бугу. З цим деревом пов’язують і назви річок Чорний Черемош (ліва притока Черемошу в тому ж басейні Дунаю) і Білий Черемош (витік Черемошу), перші компоненти яких виводяться від кольору води (ТСУ, 382). Проте насправді в основі цих назв може лежати давнє уявлення про дихотомічний, двоїстий поділ світу, на чоловіче й жіноче начало, на чоловічі й жіночі води. З чоловічим началом пов’язується права сторона, тобто й білий колір, а з жіночим началом — ліва сторона й чорний колір.

Звертає увагу й назва Чемерівці — райцентр на Хмельниччині, розташований на річці Жванчик (ліва притока Дніпра), вперше згадане під 1565 роком. Щодо його назви є кілька тлумачень. За однією, назва походить від чемериці — трав’янистої рослини з родини лілійних. Інше тлумачення (О.І.Соболевський) виводить назву з kimir, що нібито свідчить про те, що тут колись жили кімерійці, за якими й названо населений пункт (ТСУ, 380).

У такому разі сюди долучається й назва Жмеринка, що її має райцентр на Вінничині, розташований на вододілі річок Рів і Мурафи (басейн Південного Бугу). Поблизу нього знайдено залишки поселення трипільської культури, яке теж пов’язують із кімерійцями. Звертається увага <290> на те, що в античний період у басейні Дністра були могили кімерійських царів, про що пише в своїй «Історії» Геродот (V ст. до н.е.). Гадають, що назва Жмеринка могла утворитися з gъmъr або gъmer, звідки й gimir. А ассірійська мова називає кімерійців gim(m)ir (ТСУ, 136–137). Зазначимо принагідно, що назви печенізьких фортець на Дністрі, назви яких подає в Х ст. візантієць Костянтин Багрянородний, знаходять своїх двійників в Індії, як назви раджпутських фортець (див. статтю в цій книжці «Індія і загадкові печеніги»). Це цікаво у зв’язку з тим, що факти свідчать про спорідненість причорноморських кімерів, індійських сувірів-сіндів і слов’янських сіверів (ТРС, 10–17).

У ХV ст. зафіксовані й прізвища Чемер, Чемеревич тощо. Сюди ж долучається й історичне місто Чемерин у Волинській землі, згадуване літописом під 1149 роком. Причому в Суздальському літопису воно згадується як Чемерин, а під тим самим роком в Іпатіївському — як Черемин. Назва цього старовинного міста виводиться від чемер — «отруйна рослина чемериця», оформленого присвійним суфіксом ін (НДГ, 184).

Від цієї ж основи утворено ряд інших назв. У Білорусії: Чемери (Чамеры, Чамяры) — села в Каменецькому й Слонимському районах, с. Чемерин (Чамярын) у Пінському районі тощо.

Санскр. charman — «шкура», «шкіра», як гадають, відбилося в назві індійської ріки Чарманваті в Раджпутані (нинішній Раджастхан), згадуваної в давніх текстах. Вона бере початок в найвищій точці гір Віндг’я. Зараз вона називається Чамбал. Якщо перекласти назву Чарманваті, то українською вона дослівно звучатиме Шкуровиця. За легендою, ріка отримала таку назву через те, що по ній текла кров («сік шкіри» — чарман) з корів, яких забив на жертвоприносинах цар Рантідева. Тому ця ріка постійно асоціюється в індійській літературі з іменем Рантідеви.

Давня Чарманваті сьогодні має назву Чамбал, а на Таманському півострові, давній Сіндиці, є гора Цимбал. Генуезькі документи