Читати книгу - "Секрет Світлячка, Олена Гуйда"

Ще один удар. До горла підступила нудота. І перш ніж хоч слово видавити, я зробила кілька глибоких вдихів. Ще один удар і мене просто вирве. Або зомлію на потіху Сенеру.

– Я краще здохну сама, ніж вирушу хоч кудись із такими, як ви! Ти хочеш повернутися до Стархана? А певен, що на тебе там чекають?! – ці слова вийшли хльосткими та болючими, як ляпас. – Ви не діти, не жінки, котрі нічим не могли допомогти. Ви чоловіки. Маги? І ви втекли, коли імперці вирізали наше місто. Підібгавши хвости і переконуючи себе в тому, що нічого не могли вдіяти? Але ж могли. Могли! Так? І тепер ви вирішили, що там на вас хтось чекає?

Мить мовчання і напруга просто іскрила між нами.

– Впевнений, що чекають, – хмикнув Сен, відпустивши мене і зробивши крок назад.

У цей момент заклинання зіткнулися з новою силою. У мене підкосилися ноги, і я просто впала навколішки.

– Думаю, що ти поки не готова погодитися на моє запрошення, Трісс, – з якоюсь досадою промовив він просто в мене над головою. – Сподіваюся, що ти передумаєш.

– А я сподіваюся, що ти просто здохнеш! – гаркнула я, хапаючи повітря ротом.

– Подивимося, що ти заспіваєш у наступну нашу зустріч. Якщо, звичайно, твій темний сам тебе й не вб'є, намагаючись врятувати.

Це було прощання. Його магія відчувалася скоріше як м'ятний сироп на язику, солодка та освіжаюча. Знайома навіть. У червоному світлі порталу обличчя Сена здавалося демонічним. І я навіть зітхнула з якимось полегшенням, коли він просто зник у проході, що розкрився.

Який молодець. Кинув свого... наставника? Друга? Родича? Дивно це. Наче Сумах спеціально відволікав Найра, дозволяючи піти Тору.

А мене залишили, щоби Сумах міг захищатися. Смішно, що Сен був готовий пожертвувати книгарем, забравши мене з собою. Чому? Демони його зрозуміють. Але й силою не забрав.

Скільки запитань, на які я не могла знайти відповіді. І чи знайду у майбутньому? Поваляюсь тут. Недовго. Ще кілька ударів та мої сили закінчаться. Цікаво, що Найр знає, що це моя сила, моя магія з ним бореться? І що він вбиває мене, а не старого Сумаха?

Так діло не піде. Якщо бій продовжуватиметься далі, то Кір мене просто вб'є. Сам. Як і казав Сеннер Тор.

І тут мене осяяло. Магія, сила та кров – мої. Так може варто мені спробувати…