Читати книгу - "Остап Вишня. Невеселе життя, Сергій Анастасійович Гальченко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Оцими «халатами» вони самі принижують їхню прекрасну пісню, їхнє слово, їхній танок… Ну, ясно, з боку панівної нації: «Го-го-го!»
Так жалько було дивитися на страдницьке обличчя Рамзі, коли він стояв у хорі і слухав «гогокання» братів своїх – європейців…
Невдало пройшов вечір. Зіпсували халати і обов’язкові «екзотичні» танки, хоч серед номерів було виконано і арію з оригінальної узбецької опери…
Розгромили УРО («учетно-распред[елительный] отдел») лагеря. Цей відділ керує всіма лагерниками – призначенням, переводами, звільненнями і взагалі «життям і смертю» ув’язненого.
При ревізії виявилося, що багато лагерників пересиділи термін і т. д. Про те, що всілякі там зменшення строків, що надходять і від органів ДПУ, і від Наркомюстів чи судів – все це звалювалось в одну купу «співробітничками» і лежало собі спокійно, а в’язень сидів і нічого про це не знав.
Розгромлено при цьому й ЦАК (центральну атестац[ійну] комісію). Від цієї комісії залежить так званий «зачет рабочих днів». Це ось яка штука.
В лагері хорошим робітникам-ударникам за квартал (3 місяці) зараховується 45 днів (15 днів за місяць). Це – найбільше зарахування. Для цього треба бути примірним ударником і до арешту мати право голоса. Оце «право голоса» – камінь «преткновения». Обов’язково треба мати про це посвідку. Те, що ти при арешті був навіть на військовій службі – нічого не значить, – дай посвідку! Посвідку цю лагерникові дістати, звичайно, тяжко, – хто йому дасть при нашім бюрократизмі на службі скрізь… А коли іноді родині й пощастить дістати, то із листів вони «ізимаються», передаються в УРО, а там їх в одну «купу». І лагерник-ударник дістає без цієї посвідки вже не 15, а 10 день на місяць, а то й 7.
Мені Варя привезла таку посвідку. Знаю, що й Житлкооп вислав, але ясно, що ця пропала.
Так от в ЦАК так були заплутані ці «зачети», що наказом н[ачальни]ка секретаря ЦАК знято з роботи й віддано до суду.
Три кити, що на них «держаться» лагері: «стук», «блат» і «мат».
«Стук» – намова, «донос». «Стукнуть», «стукач» – слова дуже популярні в лагері. «Стукачів» – сила. «Стук» – засіб для всіляких способів робити «кар’єру» в лагері.
«Блат» – це те ж, що, приблизно, й протекція.
– О, він «блатной»! – це значить, що людина має особливе з боку начальства «благоволение».
«Блатная работа» – легка, вигідна робота.
Крім того, «блатними» ще звуть «урок», «карних», 35-ників, але в лагері «блат» набрав якраз першого значення – «благоволения».
«Мат» – ну, це зрозуміло. Лаються тут усі і лаються істерично. Тут уже «мать» не в моді, тут лайка вже дійшла до чогось страшного. Тут в лайці вже найчастіше такі слова почуєте: «глотка», «горло», «рот» і т. д. Лаються і чоловіки, і жінки, і діти!
Лист Губенка В. П. до Остапа Вишні
26 серпня 1934 р.
Харків 26/VIII 34 року
Любий тато! Оце тільки що одержав твій лист і пишу тобі відповідь. Дякую за олівці, шоколад і привітання на день мого народження. Варвара Олексіївна була й розповіла, як ти влаштувався. 1 вересня йти в школу, мені дуже сумно про те, що я не піду в свою школу, а піду в другу, російську 40 ФЗД. Жоржа в Харкові нема – виїхав у Київ разом з НКО. Привіт од бабушки, Борі, Марусі. Цілую тебе.
Вяч[еслав]
Обліково-статистична картка Губенка – Остап Вишня Павла Михайловича в Управлінні Ухто-Печорськими таборами О.Г.П.У.
26 серпня 1934 р.
Управление Ухто-Печорскими Лагерями О. Г. П. У.Ф.№ 1
Чибью
Об ответственности за дачу ложных сведений мне объявлено.
Подпись заключенного[17].
Лист Маслюченко В. О. до Остапа Вишні
27 серпня 1934 р.
Харків 27.VIII.1934 р.
Любий мій! Хлопчику дорогенький! Маю від тебе звістку, і уяви, як швидко до мене долетіла вона. Я така щаслива! Любий мій, ти тільки не сумуй і будь хорошим і веселим. Телеграму від тебе дістала і ніяк не могла зрозуміти, чому ти написав: «Повестку телеграммы получил, здоров целую телеграфирую». Я вирішила, що має бути так: «Посылку, телеграмму получил. Здоров. Целую. Телеграфируй».
Я здорова, доїхала добре; все, що було мені потрібно зробити по дорозі і в Москві, я зробила. Мішків у Москві (для упаковки речей) я знайшла, так що все гаразд. Вдома теж застала все благополучно і всіх здоровими. Вячко виріс, Муркетка теж. Вячко певен, що на двадцятиріччя революції ти вже будеш дома, а зараз питав, чи ти можеш приїхати до нас на побачення, раз я могла до тебе поїхати. Мурочка мріє про те, як вона буде жити на півночі і ходить в моїй шубі. В Харкові я ще не все зробила, що мені потрібно, але час є. Я сподіваюсь, що ми з тобою зустрінемося в цьому році, і коли нічого не зміниться в загальному, то я певна, що переїду до тебе в призначений термін Я[ковом] М[ойсейовичем]. Вячко дуже зрадів подарункам і шоколад ум’яв моментально; настрій у нього непоганий, і до того гралися з Мурою, що стукнулися лобами і набили гулі собі. Анна Дмитр[івна] жива, здорова і Мачко теж; все у них гаразд і поки ніяких змін немає. В будинку теж все гаразд, а от Олександр Іванович П. поїхав доганяти Мачкового батька і поки я не знаю нічого про нього.
Тут теж все добре і вся родина тьоті жива і здорова. Була в гостях у Михайла Семеновича, бачила тільки Валерію і знайому, а його не застала дома і жінку з сином теж, бо вони виїхали на курорт. Од Валерії довідалася неприємні речі: жінка його покинула, а сина зовсім од нього одучає, каже йому, що батько помер. Я дуже рада, що мені про це не прийшлося говорити з ним самим, бо про це дуже важко навіть думати. Жаль мені його дуже. Цілую тебе без кінця і говорю ще раз, що ніколи я не зможу так з тобою поступити і завжди буду з тобою, моє любе сонечко! Мрію і жду тої хвилини, коли знову буду з тобою… Мій хлопчик! Лаштую тобі посилку, так що ти довідуйся про неї, а краще коли буде хто-небудь їхати в Усть-Вим, то хай пошукає там її і підкине в автобус. Катя приїхала з Євпаторії і заходила до А[нни] Дмитр[івни], а Анна Д[митрівна] була у мене і не зустрілися вони; Вася заходив до Анни Дмитр[івни] і передавав, щоб я заходила до них. Катя ще не була у мене, а я до неї не хочу заходити. У Каті в квартирі живе сусідка, що приятелює з родичкою Бордона, і вона говорила Каті, що він від
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Остап Вишня. Невеселе життя, Сергій Анастасійович Гальченко», після закриття браузера.